Катерина Левченко - Гендерне тяжіння - виклики та рішення

Аналітики Всесвітнього економічного форуму в Давосі щорічно публікують доповіді «Глобальний ґендерний розрив», вбачаючи в ньому гальмо модернізаційних процесів. Серед показників ґендерного розриву називають, зокрема, недостатні можливості рівної економічної участі жінок і чоловіків, доступу до освіти, охорони здоров’я, процесу ухвалення рішень та управління державними справами тощо.

«Більшість шансів для більшої кількості людей» – одна з провідних ідей сучасного суспільного поступу. Такий підхід стосується представників обох статей. Та особливо актуальний він саме для жінок, зважаючи на їх дискримінаційне становище в суспільстві та суттєві порушення їхніх прав.

Останнім часом позитивні зміни в ґендерній сфері почали стрімко посилюватися. Зміцнилася відповідна державна політика, державний механізм, ґендерна інтеграція. І є зацікавленість суспільства.

Це мене надихає в улюбленій справі. Хочеться не тільки більше робити, але й більше популяризувати її.

Бажаю, щоб мої роздуми додали користі й вам!

І обов’язково маю згадати про ще один важливий момент.

Присвячую цю книгу моєму чоловікові Андрію Дунебабіну, який у 1994 році був разом з Олександром Карповим та Вадимом Карасьовим, котрі створювали в Харкові громадську організацію «Феміністська асоціація «Гуманітарна ініціатива». Тобто він завжди на моєму боці.

Так само, як і моїм донькам – Ользі та Олені. Їм також моя присвята.

Оля подарувала безсмертну фразу, котру я настільки люблю цитувати, що не можу не згадати й тут. «Мамо, – казала вона, маючи десять років, – мені потрібен текст Конвенції про права дитини, бо мої права порушуються, а я не пам’ятаю, за якою статтею».

Оленка навчається в ІПСА (Інститут прикладного системного аналізу) в Київській політехніці, свідомо чи несвідомо доводячи, що STEM (Science, Technology, Economics, Mathematic – наука, технологія, економіка та математика) і для хлопців, і дівчат – це круто!

А ще присвячую цю книгу пам’яті мого батька, який вірив у мене та в мої сили. Разом із мамою він не вбачав жодних перешкод для втілення будь-яких моїх ідей та мрій.

Перевага чоловіків зрештою заснована не на фізичній силі, а на мовчазній згоді суспільства з системою цінностей, яка зовсім не біологічна за своєю суттю.

Після того як я розповіла, що саме спонукало мене взятися за перо, точніше, за клавіатуру комп’ютера, кілька слів маю сказати і про деякі особливості мого творчого доробку.

У книзі я не просто переповідаю історію формування ґендерної політики в Україні, а пишу про неї крізь призму подій, документів, власної роботи, бо всі ці чинники якраз і формують історичний контент.

У роботі багато в чому допомогли мої статті, інтерв’ю, дописи в соціальних мережах, а також коментарі, відповіді, зауваження, які я отримувала від своїх колежанок та колег, від друзів та читачів. Тож із дозволу журналістів, які брали у мене інтерв’ю, я посилаюся на них у тексті.

Працюючи з питаннями забезпечення ґендерної рівності у практичній площині, я паралельно займалася і займаюся науковою роботою. Завжди стараюся писати про актуальні події та важливі проблеми. Мої статті, як я зазначала у вступі, здебільшого підготовлені у науковому або методико-педагогічному жанрах. І тому тут лише складають канву, яка допомагає розповіді. Можливо, роблять її більш аргументованою.

Сьогодні багато питань ще залишаються невирішеними, є дискусійними. Я не кажу про тих, хто відкидає ґендерну рівність і ґендерну теорію взагалі, – тут мова не про діалог, тут триває боротьба. Але навіть усередині табору беззаперечних прихильників та прихильниць ґендерних перетворень нерідко виникають різні точки зору на одне й те саме питання.

Добрим чи поганим є таке розмаїття? Я переконана, що це на краще. Бо нема нічого гіршого за одноманітність. Всі жанри є хорошими, окрім нудних!

Різні підходи, різні точки зору завжди стимулюють розвиток. Зацікавленість. Шлях і бажання ним рухатись.

Це означає, що нас дедалі більшає.

Що також є добрим.

Тож бажаю читання.

Бажаю роздумів.

Бажаю відкриттів.

А заразом чекаю і на ваші зауваження та підказки. І навіть на критику – але конструктивну!

Я пишу слово ґендер – через літеру «ґ».

Так написано в Законі «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Так пише моя колежанка Олена Суслова, яка є «гуру» в ґендерних питаннях.