Катерина Левченко - Гендерне тяжіння - виклики та рішення

Резолюція надає рекомендації як державам, так і міжнародним організаціям щодо залучення жінок до вирішення воєнних конфліктів. А саме:

– закликає держави забезпечувати більшу участь жінок на всіх рівнях ухвалення рішень у рамках національних, регіональних та міжнародних інститутів і механізмів запобігання, регулювання і розв’язання конфліктів, наполегливо закликає держави-члени розширювати свою добровільну фінансову, технічну і матеріальну підтримку зусиль із підготовки персоналу з урахуванням ґендерних аспектів, пропонує державам-членам включати надані рекомендації до національних програм підготовки військового та цивільного поліцейського персоналу, цивільного персоналу з проведення заходів щодо підтримки миру;

– закликає Генерального Секретаря ООН активізувати участь жінок на директивних рівнях у врегулюванні конфліктів і мирних процесах та призначити більше жінок на посади спеціальних представників і посланців у миротворчих місіях, польових операціях ООН, особливо серед військових спостерігачів, цивільного, поліцейського персоналу, співробітників з прав людини і гуманітарного персоналу; включення ґендерного компонента в операції з підтримання миру, там де це доречно, включаючи зусилля, що вживаються відповідними фондами і програмами; надати державам-членам матеріали, які стосуються захисту, прав та особливих потреб жінок, а також значення залучення жінок до всіх заходів з підтримки миру і миробудівництва;

– закликає всі сторони при погодженні та виконанні мирних угод застосовувати підхід, заснований на врахуванні ґендерних аспектів, зокрема:

а) особливих потреб жінок і дівчат у ході репатріації та переселення, а також у тому, що стосується реабілітації, реінтеграції та постконфліктного відновлення;

б) підтримувати заходи, спрямовані на підтримку місцевих мирних ініціатив, запропонованих жінками, та місцевих процесів урегулювання конфліктів і залучення жінок до діяльності всіх механізмів здійснення мирних переговорів;

в) заходів, що забезпечують захист і повагу прав людини щодо жінок і дівчат, особливо в тому, що стосується конституції, виборчої системи, діяльності поліції та судових органів.

Рада Безпеки ООН також закликає всі сторони в збройних конфліктах повною мірою дотримуватися міжнародно-правових норм, які застосовуються до прав і захисту жінок і дівчат, особливо тих, які є цивільними особами.

Важливими є рекомендації щодо відповідальності всіх держав за припинення беззаконня, за здійснення судового переслідування осіб, винних у геноциді, злочинах проти людства і військових злочинах, включно зі злочинами, що стосуються сексуального та інших форм насильства щодо жінок і дівчат. І у випадках, коли це можливо, передбачити, щоб на ці злочини не поширювалася дія положення про амністію 26.

Такі рішення надихали.

Але треба сказати, що хоча від моменту ухвалення Резолюції 1325 минуло майже два десятиліття, ситуація з жіночим миротворенням на глобальному рівні кардинально не змінилася.

За даними Глобального дослідження щодо впровадження Резолюції 1325 «Попередження конфліктів, перехідне правосуддя, забезпечення миру» 27, впродовж 1990—2010 років у світі було підписано 585 мирних договорів, і лише у 92 із них було згадано жінок.

У 17 – прямо згадано сексуальне насильство.

У 16 – включено положення про права жінок.

У 13 – передбачено посилення залучення жінок як умову реалізації договору.

У 9 договорах пропонувалися квоти або резервування місць для жінок в органах виконавчої та законодавчої влади.

У 8 договорах згадано необхідність посилення жіночих організацій та інфраструктури, яка служить жіночим потребам.

У 7 договорах наводилися специфічні механізми, завдяки яким можна зменшити рівень насильства щодо жінок, а також включення жінок і дівчат до процесів демобілізації, роззброєння та реінтеграції.

У 5 договорах ішлося про необхідність участі жінок у діяльності поліції та реформування поліції з орієнтацією на потреби жінок.

У 4 – про необхідність участі жінок у системах правосуддя.

Таким чином, лобіювання участі жінок та їхня участь на всіх етапах ведення мирних перемовин, відвернення та розв’язання конфліктів залишаються актуальними і сьогодні.

На «сестринських» резолюціях Ради Безпеки ООН, які розкривали та поглиблювали зміст Резолюції 1325, хотілося б зупинитися окремо.

Резолюція 1820 (2008 рік) засуджує сексуальне насильство як знаряддя війни і оголошує зґвалтування та інші форми сексуального насильства воєнними злочинами. Вона наголошує на посиленні запобігання ґендерно зумовленому насильству, превенції випадків насильства, які скоюють представники сил з підтримання миру (військові), та зобов’язує Генерального Секретаря ООН презентувати щорічні звіти про імплементацію Резолюції 1325.