Катерина Левченко - Гендерне тяжіння - виклики та рішення

Резолюція 1888 (2009 рік) указує місіям з підтримання миру на необхідність робити все для запобігання сексуальному насильству та реагування на нього. Вона спонукала до запровадження посади Спеціального представника з питань сексуального насильства в умовах збройного конфлікту та створення експертної групи, яка працювала над зменшенням ґендерно зумовленого насильства. Щорічні звіти визнано обов’язковими.

Резолюція 1889 (2009 рік) наголошує на необхідності розширення участі жінок у мирних процесах і на вимогах до Генерального Секретаря розробити Стратегію щодо імплементації положень Резолюції 1325 та глобальні індикатори для відстеження її реалізації. Ця «сестринська» резолюція також передбачає заснування посад радниць із захисту жінок у складі миротворчих місій.

Резолюція 1960 (2010 рік) спрямована на припинення безкарності за сексуальне насильство у збройних конфліктах. Вона закликає Генерального Секретаря «назвати й присоромити» збройні групи, які чинять сексуальне насильство, та передбачити санкції для стримування конфліктів, пов’язаних із сексуальним насильством.

Резолюцію 2106 (2013 рік) ухвалено для боротьби з безкарністю щодо сексуального насильства у збройних конфліктах і реалізації попередніх резолюцій. Вона визнає, що сексуальне насильство в конфлікті також може впливати на чоловіків і хлопчиків, на всю громаду – як травма, якої сексуальне насильство може завдати. В ній ще раз наголошувалося на необхідності швидкого реагування на випадки сексуального насильства в умовах збройних конфліктів, ішлося про створення спеціальних фондів та реабілітаційних програм для постраждалих від насильства, підкреслювалась спеціальна роль ґендерних радників, міжнародних та громадських організацій у реабілітації та превенції.

Резолюція 2122 (2013 рік) підтверджує прихильність Ради Безпеки до боротьби з сексуальним насильством в умовах збройного конфлікту і повного виконання Резолюції 1325 та інших резолюцій щодо жінок, миру і безпеки. Вона наголошує на важливості проведення регулярних консультацій із жіночими організаціями, спеціальної фінансової підтримки жіночих ініціатив, активної та рівної участі жінок у процесах виборів.

Відзначаючи 15-ту річницю Резолюції 1325, Рада Безпеки ООН ухвалила Резолюцію 2242 (2019 рік). Її присвячено питанням відповідальності та участі чоловіків і хлопців у залученні жінок до вирішення питань встановлення миру та безпеки, партнерства з жіночими організаціями. Резолюція 2242 (2015 рік) наголосила на ролі жінок у боротьбі з насильницьким екстремізмом і тероризмом. Вона зупинилася на вдосконаленні методів роботи Ради Безпеки стосовно жінок, миру і безпеки, а також узагальнила ґендерні рекомендації незалежної Групи з операцій на користь миру і глобального дослідження.

В квітні 2019 року РБ ООН прийняла Резолюцію 2467 щодо боротьби з сексуальним насильством під час збройних конфліктів. Резолюція закликає учасників конфлікту вжити термінових заходів, щоб попередити та подолати сексуальне насильство, пов’язане із конфліктом, зокрема заходів з ліквідації безкарності за сексуальне насильство, пов’язане із конфліктом, та забезпечення своєчасної допомоги потерпілим.

Тематика Резолюції 1325 «Жінки. Мир. Безпека» належить до пріоритетів роботи українського Уряду. Так, 24 лютого 2016 року Кабінет Міністрів України затвердив Національний план дій з виконання цієї резолюції на період до 2020 року. Робота над Національним планом дій «Жінки. Мир. Безпека» з імплементації положень Резолюції 1325 відбувалася в тісній співпраці з організаціями громадянського суспільства, які ще на початку 2014 року ініціювали підготовку цього Плану.

Національний план дій містить десять основних завдань, для досягнення яких заплановано конкретні заходи.

1. Оцінка впливу конфліктів на національну систему забезпечення прав людини, зокрема щодо захисту, надання допомоги та реабілітації постраждалих від ґендерно зумовленого насильства, участі жінок у встановленні миру та запобіганні конфліктам.

2. Оцінка впливу кризи на інфраструктуру, організацію та функціонування системи надання послуг.

3. Координація діяльності суб’єктів взаємодії, які працюють над впровадженням резолюції Ради Безпеки ООН 1325.

4. Організація фахової підготовки кадрів.

5. Розширення участі жінок у розбудові та встановленні миру, формуванні культури миру.

6. Підвищення обізнаності населення з питань безпечної поведінки під час перебування в районі проведення Антитерористичної операції, населеному пункті, розташованому на лінії зіткнення, та на тимчасово окупованих територіях.