Катерина Левченко - Гендерне тяжіння - виклики та рішення

У статтях 10 та 11 наголошується на праві жінок на рівні з чоловіками умови праці. В кожному регіоні та в кожній країні є своя регіональна та національна специфіка – не в плані трактування Конвенції, а щодо сфери зайнятості. В Україні заборонено працю жінок на важких та шкідливих для здоров’я роботах, про що йдеться в розділі про конституційні засади державної ґендерної політики. Але умови праці чоловіків дуже часто залишаються поза увагою, а в реальності потребують негайного поліпшення. Тож цей приклад ілюструє важливість Конвенції і для чоловіків, її вплив на їхнє становище і захист прав.

Конвенція наголошує на праві на оплачувану відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами при достатніх соціальних пільгах і без втрати місця роботи, стажу та соціальних видатків (стаття 11); праві на достойний життєвий рівень для себе та своєї родини (стаття 13); праві на соціальні послуги (статті 11, 14).

Стаття 6 Конвенції закликає держави-учасниці вжити всіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, щодо припинення всіх видів торгівлі жінками та використання проституції жінок. Для розвитку та виконання положень цієї статті ухвалено низку міжнародних документів (зокрема Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності та додаткові протоколи до неї щодо протидії торгівлі людьми та нелегальній міграції, 2000 рік). Конкретизуючи цю норму, у 2005 році Рада Європи прийняла регіональний документ, спрямований на протидію торгівлі людьми, – Конвенцію про заходи з протидії торгівлі людьми.

Стаття 10 наголошує на праві жінок на громадянство.

Стаття 12 забезпечує жінкам право на охорону здоров’я, а стаття 14 звертається до проблем жінок, які живуть у сільській місцевості, наголошуючи на необхідності спеціальної уваги з боку держав до їхніх проблем.

Тож Конвенція побудована таким чином, що зачіпає практично всі проблемні зони. Ті ж питання, які не знайшли в ній відображення (зокрема, права жінок з обмеженою працездатністю, захист жінок від насильства, сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, прав жінок-мігранток та біженок, внутрішньо переміщених осіб), відображено в Рекомендаціях Комітету ООН, кожна з яких стосується окремої проблеми і є частиною Конвенції.

Положення, які містяться в її статтях, є орієнтирами для держав, у тому числі для України, у формуванні та впровадженні політики щодо жінок. І в цьому полягає надзвичайна роль Конвенції як інструменту захисту прав жінок. Але цим її значення не обмежується.

Документ будується на принципах активної участі та відповідальності держав за стан справ у цій сфері! Права жінок, соціальні та культурні, може гарантувати лише держава. Це додає ваги розробці чутливої політики в цій царині, про що йдеться у преамбулі: «На держави – сторони міжнародних пактів про права людини покладається зобов’язання забезпечити рівне для чоловіків та жінок право користуватися всіма економічними, соціальними, культурними, громадськими та політичними правами». Таким чином, Конвенція відіграє роль каталізатора у розвитку державної жіночої політики на національному та міжнародному рівнях.

Для контролю за реалізацією Конвенції в системі ООН було засновано Комітет з ліквідації дискримінації щодо жінок, який складається з двадцяти трьох експертів. Він проводить щорічні засідання (стаття 20). Стаття 18 зобов’язує держави-сторони раз на чотири роки подавати Генеральному Секретареві ООН для розгляду Комітетом доповідь про законодавчі, судові, адміністративні та інші заходи, вжиті ними на виконання положень Конвенції, та про досягнутий прогрес у цьому напрямі. Україна звітувала там у 2017 році.

До речі, підготовка такої доповіді активізує дії держави щодо реалізації політики забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків. Згадую перші парламентські слухання 1995 року про виконання положень Конвенції. У це важко повірити, але ми з колегами в Харкові тоді сиділи та слухали радіо, конспектуючи виступи представників нашого Уряду, народних депутатів, жінок-активісток.

Та подія стала важливою часткою нашої історії. Інтернет зберіг імена членів оргкомітету цих слухань 12 12 URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/234/95-%D0%BF%D0%B2.5 . Дехто з них і досі активно захищає права жінок 13.

Роки минають, а тематика дискусій, схоже, залишається незмінною. Тільки тепер вони перенеслися до кулуарів Верховної Ради України, де також можна почути багато закликів про традиційні (читай – патріархатні) сімейні цінності, повчань щодо шкідливості надання прав жінкам. А також про те, що міжнародні документи для нас не указ!