Катерина Кулик - Пригоди француза в Україні

Одеські пляжі завжди дивують мене своїми цінами. Тут усе вдвічі дорожче за Туніс і втричі гіршої якості. Найобурливіше це те, що по всьому пляжу розставляють шезлонги (довгі стільці) і ними займають золотистий пісок. Не всі погоджуються загоряти на шезлонгах і платити за них купу грошей, тому людей, які хочуть відчути своїми ногами золотий пісочок, віджимають ближче до води. Саме тут трапляється справжнє одеське пляжне тусиво.

Масивні тьотьки в купальниках, застряних в попі, телефонують до своїх синів і нагадують їм розігріти відбивну на сковорідці. Діти пищать від холодного моря, а чайки крадуть у людей пахлаву медову. Життя кипить, і я купую собі кукурудзу.

Я споглядаю. Споглядаю морські хвильки, бабусьок і чайок. Споглядаю свої засмаглі ноги, великі груди, жовтий купальник. Споглядаю смачні пиріжки і раків, яких їсть сусідня родина. Господи, дякую тобі за те, що відправив мене в Одесу.

Біля мене сидить тьотя Валя. Тьотя Валя починає розмову з того, що подорожчала в цьому році кукурудза, а продовжує тим, що завтра на Потьомкинських сходах будуть показувати кіно. Мене не хвилює перша новина, а друга нереально тішить. Я спілкуюся з тьотьою Валею як зі старою сусідкою, вона розповідає мені, куди сходити в Одесі поїсти і де дешево купити шльопанці, розповідає мені про своє життя.

Тьотя Валя сама з Дніпра, років з шість тому як розвелася й жила одна. Діти і внуки тішили її, але хотілось кохання. Перегравши слова із «Москва слезам не верит» на лад тьоті Валі, можна сказати, що в п’ятдесят років життя тільки починається. Тому подружка тьоті Валі зареєструвала її на сайті знайомств і залишила там її номер.

Перший закоханий зателефонував за тиждень і запросив до Одеси. Якраз були свята, тому тьотя Валя, не довго думаючи, сіла на потяг і поїхала. Чоловік зустрів її з потяга, привіз до себе додому і одразу запитав: «Ти вийдеш за мене заміж?» Його погляд був таким серйозним, що вона одразу й погодилась.

Мене зачарувала історія тьоті Валі: одразу так взяла і погодилась виходити заміж за незнайомого мужчину, і тепер у всіх її заміжніх подруг нудьга в довгому шлюбі, у всіх розведених – самотність, а у тьоті Валі сама романтика. Чоловік часто їздить в інші міста по роботі, і вона за ним. Вони разом гуляють містами, осінніми і літніми, п’ють каву і оббивають ногами бруківку, і досі щасливі, і досі закохані.

Історія тьоті Валі дуже взяла мене за душу. Часто так буває, що після закінчення дитинства люди забувають про свої мрії. Ми перестаємо робити те, що приносить нам задоволення, перестаємо закохуватись, перестаємо нестись кудись на крилах кохання і буденність нас з’їдає. Для того, щоб не потопати під метрами буденності, треба просто ширше відкрити очі, зробити глибокий вдих і видих, і перескочити на новий рівень, як це зробила тьотя Валя, смілива жінка. А якби тобі запропонували шлюб в перший день знайомства, вистачило б сміливості погодитись?

Ми сидимо з тьотьою Валею поруч на пляжі, і тепер споглядаємо вдвох. Море цілує наші ноги білою піною, яка залишилась в ньому ще з тих пір, як розчинилась русалонька. Діти гасають по берегу, а згасаюче сонце готується прощатися з нами і котитись за горизонт.

Поки на мене не почали падати п’яні люди і з’являтися дивні спогади, я збираю речі і тікаю з пляжа. День пройшов дуже швидко, за спогляданням, переживанням чужих і своїх історій, а головне – насотуванням сонцем свого тіла. Тримаюся за попу – я згоріла. Доведеться Франсуа мазати мене сметаною, ой здивується.

Ввечері на квартиру до мого друга Вані приїздить з рюкзаком і скрипкою закоханий француз. Якби не знала, що він приїхав шукати рудоволосу красуню, подумала б, що він прийшов шукати якогось юнака. Франсуа, від тебе аж наче повіює гомосексуальними феромончиками.

Сидіти вдома не хочеться, і ми біжимо до моря. Франсуа бере свою скрипочку і пляшку вина, ми вмикаємо справжню класичну музику його смичком по струнах. Я танцюю босими ногами по піску, блукаю у нетрях свого серця, малюю великі кола ногами і руками, зовсім заплутуюсь і виринаю з цієї музики, наче очистилась нею.

Мені дуже до лиця рум’янець від французького червоного вина. А Франсуа в цей вечір після грання музики та випивання клянеться, що не поїде з України без жінки, в яку закохався. Клянеться, і послизається на пляжі так, що в нього рвуться купальні шорти. Розхитуючи стегнами і своїм чоловічим багатством, Франсуа шкутильгає до нашої квартири, яка тут зовсім недалеко, за рогом, хвилин десять ходьби.