Walter Scott - Айвенго

– У місті Лестері всі знають багатого єврея Кирджата Джайрама з Ломбардії. Передай йому цього листа. В нього є на продаж шість лицарських обладунків міланської роботи, найгірший з них підійшов би і принцові; також є в нього десятеро коней – на гіршому з них не сором було б їздити і королю, якби він вирушив битися за свій трон. За цим листом Кирджат дасть тобі на вибір і обладунок, і бойового коня, а також усе необхідне для турніру. Коли потреба в цьому минеться, поверни товар йому або, якщо можеш, заплати за нього повну ціну.

– Але ж, Ісааку, – мовив прочанин з посмішкою, – хіба ти не знаєш, що, як лицаря виб’ють із сідла під час турніру, його кінь і зброя переходять у власність переможця? Таке лихо може трапитись і зі мною, а заплатити за коня і обла-дунок я не зможу.

Здавалося, єврея вразила ця несподівана думка; проте, зібравши всю свою мужність, він відповів:

– Ні, ні, ні! Цього не може бути, я й слухати про це не хочу. Благословення отця нашого з тобою… І твій спис буде переможним, мов жезл Мойсея.

З цими словами він повернув мула убік, але прочанин притримав його за край плаща і мовив:

– Стривай, Ісааку. Ти не знаєш, чим ризикуєш. Може статися так, що кінь буде убитий, а обладунок потрощений; адже я сам не жалітиму ні коня, ні людини. До того ж твої одноплемінники нічого не роблять задарма. Мені таки доведеться чимось розплачуватись.

Ісаак зіщулився, наче від болю, але благородство все ж таки перемогло звичні для нього почуття.

– Це ваги не має, – сказав він, – байдуже. Пусти мене. Якщо збитки й стануться, ти їх виплачувати не будеш. Кир-джат Джайрам подарує тобі цей борг заради Ісаака, свого родича, якого ти врятував. Прощавай і будь здоровий. Але послухай, добрий юначе, – продовжував він, ще раз озирнувшись, – не лізь уперед, коли почнеться ця колотнеча. Я кажу це не для того, щоб ти беріг коня і зброю, а лише заради спасіння твого життя і тіла.

– Дякую за турботу, – відповів прочанин усміхнувшись, – я пам’ятатиму твою люб’язність і будь-що постараюся тобі віддячити.

Вони попрощалися і різними дорогами рушили до міста Шефілд.

За тих часів англійський народ перебував у досить непевному становищі. Річард Лев’яче Серце був у полоні в підступного і жорстокого герцога Австрійського. [127] …у полоні в підступного і жорстокого герцога Австрійського. – Леопольд, герцог Австрійський, був суперником Річарда під час Хрестового походу (про це йдеться у «близькосхідному» романі Скотта «талісман»), він захопив його в полон і звільнив у лютому 1194 р. За величезний викуп, який за нього внесла королева-мати. Навіть саме місце ув’язнення Річарда було невідоме; більша частина його підданих, що за його відсутності зазнавали тяжких поневірянь, нічого не знала про долю свого короля.

Принц Джон, що був у союзі із запеклим ворогом Річарда – французьким королем Філіппом [128] …був у союзі із французьким королем Філіппом… – Філіпп ІІ Август (1165–1223, король з 1180) теж брав участь у Третьому хрестовому поході, згодом він відвоював майже всі землі, що належали англійській короні у Франції (Нормандію, Аржу та ін.). , використовував увесь свій вплив на герцога Австрійського, щоб він якомога довше тримав у полоні його брата Річарда, який свого часу зробив йому стільки добра.

Улучивши сприятливу нагоду, Джон набирав собі прибічників, щоб у разі Річардової смерті відтягти престол у законного спадкоємця [129] …витягти престол у законного спадкоємця – свого племінника Артура… – Артур, герцог Британський (1187–1203), його батько був третім сином короля Генріха ІІ, і за тодішніми законами принц Артур мав успадкувати трон після смерті бездітного Річарда І. Перед смертю Річард примирився з Джоном і передав йому корону. Існує версія, що кілька років по тому Джон захопив Артура в полон і вбив. – свого племінника Артура, герцога Британського, сина його старшого брата Джефрі Плантагенета. Згодом він, як відомо, здійснив свій задум і незаконно захопив владу. Вправний інтриган і гульвіса, принц Джон легко завоював прихильність не лише тих, хто мав підстави боятися гніву Річарда за злочини, вчинені за його відсутності, а й численних «зірвиголов» – колишніх учасників хрестових походів. Ці люди повернулися на батьківщину, пізнавши всією скверни Сходу, але, зубожівши, тепер тільки й чекали міжусобної війни, щоб покращити своє становище.