Андрей Любка - Любка Андрій. Карбід

Та це була не бджола, а щось більше й гостріше: це була ідея. Саме в ту мить, завдяки паперовому літачку сина, Ікар збагнув, що конкуренти й закони не зможуть убити його бізнес, адже Бог створив людину вільною, і вона може не лише ходити й плавати, а й літати. Залишалося небагато: знайти літак. Не йшлося про «Боїнг» чи навіть «Ан-24», Ікару підійшов би й «кукурудзник». Утім, і такий примітивний літачок сільськогосподарського призначення був занадто великим для справи, яка мала залишатися передусім непомітною, невидимою. Так, «кукурудзник» міг за один раз перевезти мільйон сигарет, але потребував авіаційного пального і хай коротких, але все ж злітних смуг по обидва боки кордону. На бізнес із такою інфраструктурою міг би клюнути хіба що Президент, тому наш герой вирішив приборкати апетит і поцікавитися найменшими дельтапланами.

Невдовзі виявилося, що всі присутні на ринку моделі Ікара не влаштовують. З одного боку, вони потребували спеціальної реєстрації, а це могло б у такому маленькому й тихому містечку, як Ведмедів, викликати шквал запитань. З іншого — всі пропоновані дельтаплани мали занадто малу вантажопідйомність: крім пілота, можна було провезти максимум два ящики цигарок, а заробітку з цього — як кіт наплакав — усього двісті доларів. А якщо його впіймають і дельтаплан конфіскують? Банкрут, мінуси, голодна смерть у боргах.

Тож Ікар вирішив створити власну модель літального апарата. Для початку, крім дельтапланів, він придивився до повітряних зміїв і літаків. І зрозумів, що каркас має бути легким, з алюмінію, крила — з достатнім розмахом, щоб не впасти одразу після злету, а двигун — водночас неважким і дуже потужним. Тут у пригоді йому стали примітивні знання, здобуті в автосервісі. Ікар купив кілька журналів з авіамоделювання, покопирсався в Інтернеті і заходився майструвати свій апарат. Навіть вигадав робочу назву для нього — «К-2004», де «К» означало кордон, а 2004 — наступний рік, в якому винахідник планував запустити свій небесний бізнес.

Ця затія не була такою легкою, й на шляху до мети проворний Ікар шпортався об десятки дрібних і більших проблем, ламав свій ентузіазм на поразках і банальній нестачі потрібних матеріалів. Але все ж 1 травня 2004 року його транскордонний «К-2004» був готовий вирушити в перше повітряне плавання. Дата була обрана не випадково: саме того дня ЄС укотре розширювався, його повноправними членами ставали кілька центральноєвропейських країн, серед них і Угорщина, на кордоні з якою й лежить Ведмедів. Саме на це 1 травня були намічені великі гуляння з феєрверками, піснями і виступами політиків. Словом, на кордоні мав панувати такий гармидер, що Ікар без небезпек міг би провести свій перший експериментальний політ.

Та й зовсім не перший, бо першу спробу підкорити небо він здійснив ще в лютому, на вигоні за старою будівлею ферми. Тоді «К-2004» після сорока метрів розгону зміг піднятися приблизно на висоту двох метрів над землею. Цього було замало, особливо якщо навантажити літачок ще й цигарками, тож конструктор замінив металеві крила на фанерні, а джипівський двигун — на потужніший і легший мотор із найновішої моделі японського мотоцикла. Після цього літальний апарат мав підніматися як мінімум на висоту восьми метрів. І справді, вже в квітні Ікар на своєму витворі перелетів над згаданою фермою. Ще кілька вдосконалень — і на омріяну дату 1 травня все було готове до польоту.

Для першого кидка Ікар обрав відрізок кордону десь у п'ятнадцяти кілометрах від Ведмедева, у безлюдній рівнинній зоні. На місце вильоту він привіз «К-2004» вантажівкою, там усе підготував і чекав смерку. Все мало пройти, як по маслу, але підвела жадібність. Спочатку контрабандист хотів обмежитися двома ящиками сигарет для першого польоту, але за довгих чотири години очікування посеред поля його впевненість в успішності задуму зміцнилася, і він прикріпив до борту шість ящиків. Зрештою, літальний апарат був розрахований на вісім-десять, тож це не було перебором. «К-2004» мав розігнатися на короткій прямій усього в сорок-п'ятдесят метрів завдовжки, злетіти і поступово набрати приблизно 8 метрів висоти: цього вистачало, щоб пролетіти над парканом із колючим дротом, який і слугував кордоном, та деревами, які росли в нейтральній смузі, а потім приземлитися на рівній поверхні вже з угорського боку. Така висота до того ж була невидимою для радарів.

Усе було розраховано правильно й мудро, але авіаконструктор-початківець не врахував сили вітру, яка становить опір для польоту. Тому літачок злетів, але динаміка набору висоти підкачала, тож Ікар зачепив крони перших угорських дерев, утратив керування, двигун заглох — і «К-2004» врізався в стовбур, зависнувши між повітрям і землею, як підбита качка. Це був крах. На гуркіт і дим поз'їжджалися підпилі з нагоди свята прикордонники й митники з обох боків. Спочатку вони не вірили власним очам: перед ними в повітрі застрягла якась саморобна потвора, обліплена ящиками з написом Marlboro, а по центру конструкції вниз головою звисав огрядний дядько в мотоциклетному шоломі й великих жіночих — зі стразами — сонцезахисних окулярах.