Жюль Верн - Діти капітана Гранта

Дивовижний дар Жюля Верна передбачати шляхи подальшого розвитку науки ще й тепер уражає читача. Всі винаходи й наукові відкриття відразу ставали в нього основою якогось нового фантастичного роману. Сміливий лет його фантазії визначав пошуки вчених. Творець підводного човна американець Саймон Лейк писав, що ідея збудувати такий човен була навіяна йому Жюлем Верном. К. Е. Ціолковський твердив, що письменник своїм математичним обгрунтуванням ідеї космічних польотів викликав у нього “працю мозку в цьому напрямку”, що він запозичив у великого фантаста ідею температурного управліня дирижаблем. Академік В. П. Обручев признавався, що став мандрівником і дослідником Азії завдяки романам Жюля Верна.

Вже багато написано про те, що наукові прогнози в романах цього письменника — його досконалі у технічному плані апарати й машини — сприймалися сучасниками як абсолютне фантастичні й нездійсненні. Однак нестримна науково-фантастична думка Жюля Верна ніколи не відривалася від життя, оскільки завжди спиралась на досягнення техніки тих часів.

Проте сам Жюль Верн чудово розумів, що досконала сьогодні техніка завтра вже застаріє. У бесіді з кореспондентом одного технічного журналу письменник сказав: “Мине ще трохи часу — і наші телефони й телеграфи здадуться смішними, а залізниці — надто гуркітливими й страшенно повільними”.

Жюль Верн — творець якісно нового жанру наукової і соціальної фантастики, традиції якої існували у Франції вже давно. “Я глибоко переконаний, — писав радянський космонавт Олег Макаров, — що без великого мрійника Жюля Верна не було б і сучасної фантастики. Не було б тієї фантастики, в якій драми ідей піднесені до рівня мистецтва, в якій наука і мистецтво збагачують одне одне”.

В наш час усі науково-технічні прогнози Жюля Верна, за деякими винятками (наприклад, його чудовий підводний корабель “Наутілус”) давно вже здійснені; досягнення сучасної науки здаються фантастичними. І все ж твори визначного французького письменника не старіють, їх із захопленням, з неослабним інтересом читають і діти, і молодь, і люди зрілого чи похилого віку.

В чому ж причина такого довголіття романів Жюля Верна? Очевидно, у його героях. За життя письменника основним у його романах були незвичайні картини науково-технічного прогресу, до якого мало прийти людство; ці картини діяли на уяву читача. Привабливі герої письменника — носії цих ідей, але сприймалися вони чомусь як другорядні — головна увага зосереджувалась або на їхніх виняткових проектах, або ж на таких само незвичайних подорожах і пригодах у далеких, мало досліджених країнах. Проте з часом підхід до творів Жюля Верна став дещо іншим — на чільне місце вийшли його по-справжньому цікаві герої. Це — прекрасні за своїми духовними якостями люди, котрі понад усе полюбляють свободу і творчу працю. Вони наділені глибокими почуттями благородства й доброти, сміливі й наполегливі в своїх шуканнях. Обравши мету, вони йдуть до неї, долаючи всі перепони й небезпеки. їм доводиться відчувати холод арктичних просторів і спеку розжарених пустель, пробиратися через гори і крізь джунглі, боротись із розбурханою морською або повітряною стихіями, відбивати напади недобрих людей і хижих звірів. Проте їхня воля не слабне, ніхто з них не скаржиться на надлюдські випробування. Вони сплять проето неба, харчуються тим, що дає їм навколишня природа, голодують і страждають від спраги, однак ніколи не занепадають духом, завжди лишаються бадьорими, життєрадісними і з надією дивляться в майбуття. “У Жюля Верна, — писав сучасний французький дослідник Гіслен де Дісбах, — не знайдеш героя, який не був би готовий важити життям задля порятунку іншого. Активна великодушність, намагання прославити людину, що зобов’язує її спрямовувати свої зусилля на благо суспільства, — ось ті великі тенденції, що характеризують творчість Жюля Верна з точки зору моралі”.

Герої його позбавлені егоїзму й лицемірства, жорстокості й користолюбства, підступності й брехливості. Чесні, прямодушні, високоморальні, вони постають ніби ідеальними людьми. Проте вони такі живі й реальні, що читач починає вірити в їхнє існування.

Жюль Верн був республіканцем, він ненавидів соціальну несправедливість, загарбницькі й колоніальні війни, беззаконня буржуазного суспільства. Переконання письменника склалися в період революції 1848 року і в дні грудневого перевороту Луї Бонапарта (1851), що скасував Другу республіку і встановив імперію. До нього Жюль Верн ставився різко негативно. Згодом таку саму огиду та обурення він відчуватиме до Третьої республіки, в правителях якої побачить лише егоїзм, прагнення до легкої наживи, аморалізм і жорстокість.