Вадим Собко - Зоряні крила

Голос його раптом зірвався із спокійного топу. Гомон на це не зважив.

— Ви нітрохи не змінилися з часу нашої останньої ділової зустрічі, — поблажливо сказав він. — Завжди у вашому серці грають благородні почуття. Правда, ви вмієте їх перемагати. Це робить вам честь. От я вже бачу, у вас на язиці крутяться слова, що ви зараз подзвоните в НКВС і викриєте мене. Не витрачайте марко енергії. Я вже ляканий. Та й до того ж вам роль чесного патріота якось дуже мало личить.

Бабат сидів блідий як стіна. Гомон вів далі:

— Щоб раз і назавжди заспокоїти і припинити фонтан ваших благородних почуттів, я дозволю собі історичний відступ. В двадцять першому році ми з вами разом підписували документа про підтримку Троцького. Правда, ми його не подали і тому ви залишилися непорочним партійцем, але ця заява у мене є, і ви про це добре знаєте. А може, ви згадаєте, як від заяв ви перейшли до дії? А може, ви згадаєте, хто в двадцять шостому році організував обрив кліті на шахті «Марія» або пожежу на будівництві двадцять шість у тридцятому році? Киньте придурюватися, Бабат. Я турбую вас раз на п'ять років. Цей раз вже востаннє. Перспектив у нас з вами більше нема. Ми тут залишилися зовсім самотні. Спиратися ні на кого. Треба тікати. Центр розгромлено вщент. Тікати без грошей безглуздо. Ви це й самі розумієте. Діставайте креслення або знищуйте крейсер. За гроші і документи не турбуйтеся, все буде зроблено чисто і точно. Всього найкращого.

Гомон ніби виплюнув усі ці короткі речення, встав, уклонився глузливо і вийшов з кімнати.

Бабат довго сидів нерухомо, йому стало цілком ясно, що треба слухатися і тікати.

Валя ходила біля крейсера і захоплено прицмокувала язиком. В першу хвилину вона навіть не наважувалася відчинити дверці кабіни і заглянути всередину. Крейсер перевернув усі її уявлення про літаки взагалі.

Потім Валя взялася грунтовно знайомитися з машиною. В принципі тут були вже давно знайомі речі, але було багато нового, незнайомого. Захопившись машиною, Валя навіть не помітила, як біля крейсера з'явився Крайнєв поруч з Соколовою. Валя вже встигла раніше познайомитися з директором заводу. Між ними відразу ж налагодилися дружні взаємини.

— Віро Михайлівно, — звернулася Валя до Соколової, — я думаю, що мені зараз, слід спробувати крейсер у польоті. Звичайно, тільки зліт, посадку і все таке інше. До нього треба ще призвичаїтися перед справжніми випробуваннями. Я хочу послухати його в польоті.

— Всіма справами випробувань відає товаришка Токова, — відповіла Віра Михайлівна. — Невже ви ще не познайомилися?

В цю мить Марина разом з двома інженерами вийшла з цеху. Крайнєв привітав її щиро і сердечно. Вони не бачилися давно, і Юрію дуже хотілося подякувати Марині за хорошу роботу. Він міцно потис їй руку, сказав кілька привітних слів, усміхнувся як ніколи привітно.

Валя познайомилася з Мариною, і робота розпочалася.

У баки крейсера залили бензин. Підійшли механіки, перевірили все. Марина дала дозвіл на перший політ. Стартова команда вивела крейсер.

Валя сіла в кабіну і закрила за собою дверцята.

Хвилину посиділа нерухомо, немов знову звикаючи до вже знайомої кабіни, потім дала газ, мотори заревли на вищій ноті, і крейсер поволі рушив з місця. Він виїхав з площадки перед цехом на аеродром, кілька десятків метрів проїхав помалу, наче вагаючись, потім почав набирати швидкість і раптом злетів у повітря, легкий і динамічний, як птах.

Люди біля цеху не встигли навіть перехвилюватися. Валя відірвала важкий крейсер від землі дивовижно швидко і легко. Тепер вона пробувала машину в польоті, перевіряла, як слухається вона рулів, як набирає висоту. Крейсер був надзвичайно слухняним — Валя згадала оригінальне хвостове оперення і в думці похвалила конструктора.

Ще кілька хвилин польоту — і Валя майстерно посадила крейсер на землю. Вона привела машину до цеху і відчинила дверцята кабіни. До неї підбігли, і Валя зразу почала говорити про дрібні недоліки, які обов'язково треба було усунути перед генеральним випробуванням. Почалася робота. Вона тривала цілий день з невеличкими перервами. Ніхто не відходив від машини. За цей день Валя ще тричі злітала в повітря. Вона вимагала, щоб усі її вказівки виконувалися абсолютно точно. Завтра вона мала злетіти і на велику височінь. Другий пілот теж пробував керувати крейсером. Завтра вони мали летіти втрьох. Валя вже встигла звикнути до своєї передньої, відокремленої кабіни.