Чжан Чжі-мін - Диверсія у гавані Фейюньган

1937 року з північного сходу, з Маньчжурії японці рушили в глиб Китаю. Знищуючи загони чанкайшістів, японські полки здобували місто за містом, провінцію за провінцією. І лише там, де рідну землю захищали комуністи — вороги Чан Кай-ші, загарбники були змушені зупинятись.

Очолюваний Мао Цзе-дуном Центральний Комітет Комуністичної партії Китаю запропонував диктаторові об'єднатись, щоб разом боротися проти іноземного ворога. Чан Кай-ші ненавидів комуністів значно сильніше, ніж японців. Але що він міг зробити в ті дні, коли його війська зазнавали поразки за поразкою, а комуністичні дивізії здобували перемогу за перемогою!

Чан Кай-ші не поскупився на запевнення в дружбі. Зціпивши зуби, він запросив у Ханькоу представників комуністів. Червоні командири мали навчати чанкайшістських генералів тактиці антияпонської партизанської боротьби.

Начальник Ма був в ті часи командиром взводу. З армією Хе Луна дійшов він до найближчих підступів до Пекіна, брав участь у з'єднанні з маньчжурськими партизанами: здавалося, вже недалеко кінець війни і повне визволення батьківщини від японців. Але все частіше й частіше надходили звістки про те, що. чанкайшістські генерали атакують війська комуністів з тилу. Чжоу Ень-лай, офіціальний представник комуністів при ставці Чан Кай-ші, провадив довгий рахунок цим нападам. Він повідомляв про численні факти, коли чанкайшістські вояки видавали ворогові місцезнаходження^ комуністичних військ, інформували противника про плани комуністів.

Під час другої світової війни, з розвитком воєнних дій на Тихому океані, Чан Кай-ші почав одержувати регулярну допомогу від США. Безперервним потоком надходили з-за океану зброя, боєприпаси, спорядження. Але все це було скероване головним чином не проти японців, а проти комуністів, формальним союзником яких Чан Кай-ші й надалі залишався. Заінтересовані імперіалістичні кола зрозуміло, знали про це і благословляли «генералісимуса». Вони постачали чанкайшістів суднами і літаками для перекидання військ, надсилали інструкторів.

В дні визвольної війни, яка закінчилась повним вигнанням чанкайшістів з материка, начальник Ма командував батальйоном. Зараз він згадав про один епізод давніх боїв. Батальйон Ма розгромив тоді два полки гомінданівців. З теплотою згадував він, як його сердечно поздоровив сам товариш Чжу Де.

Зараз співвідношення сил було до смішного несхожим. Вся округа — десятки тисяч чоловік — ловила двох диверсантів. Можна було зрозуміти нетерпіння голови рибальського кооперативу.

— Схопити їх, та й по всьому! — гарячився він.

— А ти знаєш, навіщо, вони прийшли? — питає рибалку секретар міського комітету. — Сьогодні схопимо їх, завтра прийдуть інші… Треба до кінця вияснити задуми бандитів.

— Хіба мало їх приходило, — заперечує голова кооперативу. — І всі кінчали тим, чого заслужили. Хай приходять ще. Не можу я, не можуть мої рибалки терпіти, що ці негідники розгулюють по нашій землі… без перешкоди, нахабно, самовдоволено… Що ж це таке, начальнику Ма?!

— Чим вільніше вони розгулюють, тим швидше ми довідаємося про їхню мету, — спокійно каже Ма. — Навіщо вбивати гадюку і не знищувати її гнізда?..

— Можна спочатку вбити гадюку, а потім добратися і до гнізда! — заперечує юнак.

Цього разу начальника Ма підтримує літній селянин, у якого обличчя було все в глибоких зморшках.

— Тобі в морі доводиться мати справу і з гадюками, — спокійно каже він рибалці. — Щоб знищити гніздо, треба знати всі гадючі шляхи…

Присутні, посміхаючись і підсміюючись, підтримують селянина.

Начальник Ма вийшов на вулицю. На ходу думалося легше.

Що нового довідався він про двох диверсантів? Один із них безладно гасає по окрузі, блукає від села до села, побував і в заїзді. Судячи з відзивів людей, які розмовляли з ним, цей хлопець не обізнаний з найелементарнішими питаннями політики. Очевидно, він випадково відстав від свого старшого… А старший? Яка невідома сила знову притягла його до гори Фейюньфин? Явка? Ні, зустрітися з потрібною людиною значно легше в самому місті… Очевидно, на горі або склад вибухівки, або… Начальник згадав про чутки, які ширилися в окрузі незабаром після звільнення гавані. Казали, що готувався вибух… Можливо, інтерес диверсанта до гори і зв'язаний з цією операцією, яку не пощастило здійснити тоді? В усякому разі, ясно одне: не поспішати. Досі вдавалося контролювати кожний крок бандитів, вдалося примусити їх вийти з ями у дворі Вана, вдалося позбавити їхнього давнього надійного притулку в печері і примусити гасати в околицях міста: Будемо сподіватися, що вдасться здійснити і все інше…