Петер Енґлунд - Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

«Поразки» саме у множині: невдачею завершився не лише наступ на Кавказі. Османське вторгнення до незалежної Персії також завершилося поразкою. У військових операціях здобуде перемогу російський корпус, який перебував зараз у Котур-Тепе.

Він передав сімох вірменів місцевому чиновникові, який обіцяв захистити їх. Згодом де Ногалес дізнався, що чиновник тієї самої ночі наказав задушити бранців.

Згодом будуть використовувати ще й кілька п’ятсотлітніх мортир, також зі значним ефектом, хоча і з таким самим ризиком для артилеристів.

Тобто командир 1-ї австралійської дивізії Вільям Бріджес, якого добре знав Докінз, коли той був керівником військового коледжу в Дантруні.

Османська піхота, що обороняла в ці дні Галліполі, билася хоробро, але поступалася за чисельністю супротивникові, була погано озброєна. Її використовували як гарматне м’ясо. Цей факт відомий за горезвісним висловом тодішнього командира 19-ї османської дивізії, знаменитого підполковника Мустафи Кемаля. Коли він у критичний момент, саме в той день під Арібурну, повів у бій свій полк, що залишився майже без боєприпасів, щоб зупинити небезпечний прорив АНЗАКа (Australian and New Zealand Army Corps – Австралійського і новозеландського армійського корпусу), він крикнув солдатам: «Я не очікую, що ви переможете, я наказую вам померти». Це з’єднання, 57-й полк, було повністю знищене. Q.E.D.

Система окопів на Східному фронті була не такою ґрунтовною і розгалуженою, як на Західному, насамперед тому, що лінія фронту на сході була більш рухомою. І відстань між супротивниками, що на заході становила 32 сотні метрів, а досить часто навіть менше, на Східному фронті дорівнювала одному-двом кілометрам або й більше.

У цих місцях майже стільки військових кладовищ, скільки у Фландрії. Це помітить сьогодні кожен, хто проїде машиною дорогою 977 із Тарнова до Горлиці. Але на противагу Фландрії, багато з місцевих кладовищ перебувають у сумному запустінні: можливо, це і виглядає романтично, але частіше справляє гнітюче враження. На цих кладовищах поховані солдати різних армій.

Таку назву отримав Санкт-Петербурґ після початку війни, адже старе ім’я звучало надто по-німецьки. До речі, стало звичайною справою в той час замінювати німецькі прізвища російськими.

Літтауеру, як і багатьом іншим, важко звикнути до нової назви.

Існувала особлива діалектика між брудом і підпорядкуванням на сході. Охайність була однією з чеснот, яку невпинно проповідували німецькі окупанти. У їхніх очах вона правила за доказ власної переваги. Як зазначав Веяс Габріель Люлевіциус, поневолені, знаючи про страх німців перед інфекцією, також могли використовувати це зі своєю метою, щоб уникнути деяких покарань та контролю.

Перебуваючи в Єгипті, Докінз багато разів відвідує зубного лікаря, але, вочевидь, не всі його проблеми із зубами були розв’язані. 10 травня він знову звертається до лікаря на березі через зубний біль.

Сьогодні це місце відоме під назвою Анзак Ков.

У цьому немає нічого дивного: обстріл Галліполі флотом супротивника, що не припинявся всі попередні місяці, призвів до того, що османські генерали, під командуванням німця Лімана фон Сандерса, послали туди підкріплення, яке лишень змогли зібрати.

Якби це був звичайний фугасний снаряд, то Докінз вижив би, тоді як його солдати, які присіли навпочіпки, були б поранені або вбиті. Кулі з картечних гранат летять довгим конусом просто вперед, а з фугасних – в різні боки. Тому можна залишитися неушкодженим, якщо фугасний снаряд детонує всього за кілька метрів і якщо, звісно, людина не перебуває в зоні його польоту. Якщо ще додати до цього відносну нерозвиненість металургії того часу, унаслідок чого фугасні снаряди іноді розліталися на кілька великих фрагментів, то стає зрозуміло, чому можна було вижити, перебуваючи в безпосередній близькості від місця вибуху. Відповідно до теорії, саме подібна ситуація чисто фізіологічно могла породити феномен шоку від вибуху: уважалося, що вакуум ушкоджував мозок.

Швидше за все, Оливу привабили у цій організації не ідеї ґендерної політики, а прості практичні міркування: перша медсанчастина, у яку вона поступила на службу, майже негайно припинила своє існування після того, як без попередження була висаджена в Бельгії. Олива і дві інші жінки-водії були заарештовані за підозрою в шпигунстві. Той факт, що місіс Харлі, одна з керівників Госпіталю шотландських жінок, яка цього дня їхала разом з Оливою в машині, була сестрою сера Джона Френча, командира Британського експедиційного корпусу, звісно ж допоміг організації та функціонуванню шпиталю.