Джеремі Стронґ - Вікінг у моєму ліжку

Пан Еліс розпачливо подивився на дружину.

— Гадаєш, він хоч колись стане нормальним? — запитав він.

— Сумнівно, — відповіла вона. — Але яка різниця, Сіґі й так уже досяг успіху.

Пана Еліса це не зовсім переконало, але він вирішив не заважати Сіґі бути собою. Принаймні він не бачив поки що іншої можливості давати раду з недоумкуватим вікінгом.

Пані Тиблетовата злетіла в повітря, нагадуючи якусь товстезну ганчір’яну ляльку, і глухо гепнулася на підлогу. Зіп’ялася на ноги й важко зітхнула. Якось дивно було перебувати у складі найкращої команди з реслінгу. Вона стояла й дивилася, як величезний і незґрабний воїн-вікінг шугонув у неї над головою, а тоді врізався в передні ряди глядачів. Пані Тиблетовата знову зітхнула. Ще дивніше було почувати себе дружиною справжнього вікінга.

Вона зіскочила з рингу, намагаючись вирвати Сіґурда з рук якихось трьох очманілих підстаркуватих жіночок, але ті вчепилися в нього, погрожуючи пані Тиблетоватій своїми величезними сумочками.

— Він залишиться з нами! — прохрипіла старушенція у велетенських рогових окулярах.

— Він не може залишитися з вами, — пояснила пані Тиблетовата. — По-перше, ще не закінчився поєдинок, а по-друге, він мій чоловік.

— Але він вам не належить, — заперечила інша бабуся в товстезних коричневих панчохах, пригортаючи до себе кошлату Сіґурдову голову. — Він належить нам. Ми членкині його фан-клубу.

Цього Сіґурд уже не міг стерпіти. Перспектива, що його заберуть зі собою три старезні пенсіонерки, загрожувала нищівним ударом по його репутації. Вікінг, якого викрали жінки! Та це ж нечувано! Це він їх має брати у полон! Сіґурд скочив на ноги й сердито глипнув на трьох стареньких. Зараз він їм покаже!

— Я вас викрадаю! — заволав він. — І забираю додому. Я маю тепер три драбини.

Бабусі подивилися на Сіґурда, тоді перезирнулися й розгублено захитали головами.

— Але для чого вам удома три драбини? — зауважила «рогові окуляри». Та відповіді не дочекалася, бо Сіґурд уже стягав їх з їхніх місць.

— Ви мої драбини! — крикнув він, закидаючи собі на плечі «коричневі панчохи». — Робіть усе, що я наказую!

Пані Тиблетовата похитала головою.

— Мабуть, Сіґурде, ти мав на увазі «рабині», а не «драбини». Крім того, вони не можуть бути твоїми рабинями. Такі речі тут давно заборонені.

— Ми не проти! — верескнули три старушенції, звисаючи із Сіґурдової спини. — Ми любимо Сіґурда… він наш герой!

Пані Тиблетовата заплющила очі й присіла на краєчку борцівського рингу. Такі речі ставалися постійно. Де б не з’являлися вони в якості однієї з найкращих борцівських пар країни, глядачки похилого віку непритомніли і мліли. Вони жбурляли в Сіґурда свої носові хустинки й пенсійні посвідчення. І завжди намагалися його викрасти.

Зненацька пані Тиблетовату повернув до реальності гучний і сердитий голос, що пролунав у неї над головою.

— Гей! То ви там б’єтеся чи ні? — прогарчав Костолом Богусь, перехилившись через канати. Він мав лискучу лису макітру і був одягнутий у чорне, всіяне блискітками трико з написом на грудях срібними літерами: «СКАЖЕНИЙ І СТРАШЕННИЙ». Він простяг свою довжелезну волохату лапу і схопив пані Тиблетовату за вухо.

— Ой!

Сіґурд одразу пожбурив на землю трьох бабусь і кинувся на допомогу дружині.

— Не чіпай мою Тибцю! — заволав він. — Триклятий товстопузе!

— Кого ти назвав товстопузом? — озвався партнер Костолома, Почвара Пульпа.

— Він мав на увазі «лузером», — прохрипіла пані Тиблетовата. — Назвав тебе товстим лузером. Ой!

Сіґурд не мав бажання миритися з усім цим. Він застрибнув на ринг, схопив Костолома за ногу й поволік його підлогою. Почвара Пульпа кинувся на Сіґурда, і вся четвірка покотилася рингом, видушуючи з себе різноманітні приглушені звуки, на кшталт «Уф!» і «Гарррф!» Тоді Почвара Пульпа стрибнув на Сіґурда і переможно взявся в боки. З причавлених Сіґурдових грудей з гучним придихом випорснуло повітря, немовби це була гумова подушечка з крамниці жартів, що видає непристойні звуки.

— Ппууууурррррррккк!

Троє пенсіонерок розгублено це все споглядали. їхнього героя ось-ось мають побити! У розпачі вони видерлися на ринг і заходилися гамселити своїми сумочками Почвару Пульпу й Костолома.