Ігор Курус - Знайти Атлантиду. Подорож у безодню

Здесь есть возможность читать онлайн «Ігор Курус - Знайти Атлантиду. Подорож у безодню» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2020, Жанр: Детские приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Знайти Атлантиду. Подорож у безодню: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Знайти Атлантиду. Подорож у безодню»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Ігор Курус (нар. 1970 р. у м. Стебник на Львівщині) – український журналіст і громадський діяч. Директор Міжнародного фонду Івана Франка, який започаткував і проводить Міжнародну премію імені Івана Франка, всеукраїнський учнівський конкурс «Стежками Каменяра». А ще Ігор Курус дебютує як автор пригодницьких книжок для підлітків. Захоплений прадавнім минулим українських земель, професор Войцеховський, викладач Київського університету, висунув цікаву гіпотезу про існування міфічної Атлантиди, та ще й не деінде, а на території сучасної України. Після суперечки із примхливою студенткою він, неочікувано для самого себе, рушає в експедицію на місце можливого існування легендарної держави. Але в експедиції його супроводжуватимуть модниця Юля, через яку, власне, й виникла суперечка, і студент Нестор, безнадійно закоханий у свою одногрупницю. Чи знайдуть вони Атлантиду і як їх змінить ця подорож дізнаємося на сторінках пригодницького роману, заснованого на маловідомих дослідженнях прадавньої історії Північного Причорномор’я та подіях, які мали місце у житті автора.

Знайти Атлантиду. Подорож у безодню — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Знайти Атлантиду. Подорож у безодню», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Іван Андрійович показав рукою кудись на південь.

– Якщо б ви уважніше подивилися на схему розселення народів після Чорноморського потопу, то ви б помітили, що мешканці доісторичного Єгипту, додинастійного Єгипту і сучасного, то це, як то кажуть, різні пари кальош! – усміхнувся він. Згадаймо, що таке Левант? – знову звернувся до аудиторії професор Войцеховський.

– Це шумери! – вигукнув хтось із середини аудиторії.

– Є ще варіанти?

– Це сучасна Сирія! – знову вигукнув хтось із студентів.

– Уже ближче! Може хтось згадає, де лежить Анатолійський півострів? – не вгавав професор.

– Туреччина! – одночасно вигукнуло кілька голосів.

Іван Андрійович усміхнувся.

– Так, тут ви маєте більше знань. Так ось, доісторична країна Левант обіймала східне узбережжя Середземного моря. Це території сучасної Сирії, Лівану, Ізраїлю, і звісно, Анатолії – Туреччини, – показуючи на карті указкою, перерахував сучасні назви країн доісторичного Леванту Войцеховський.

– Тобто, доісторичні єгиптяни були сусідами племен чи цивілізацій, які могли проживати на північному березі допотопного озера!

Професор повільно оглянув студентів.

– А тепер скажіть мені, чи могли у цих краях щось знати про Чорноморський потоп і про Атлантиду, якщо вона була на північному Причорномор’ї? – після короткої паузи запитав він аудиторію.

– Таак! – повільно пронеслося аудиторією.

– Підсумовуючи, можемо собі уявити, що на берегах допотопного Чорного моря на північному березі жили атланти, а на південному – доісторичні єгиптяни і предки шумерів, – знявши окуляри з носа, проголосив Іван Андрійович.

– Деякі дослідники Атлантиди стверджують, що найдревнішою колонією цієї держави був, імовірно, доісторичний Єгипет. В такому випадку тодішні єгиптяни дуже добре знали про Атлантиду. Та, як бачимо, єгиптяни протягом тисячоліття кочували з Малої Азії до Північної Африки. Мабуть, багато інформації було втрачено. Але навіть якщо якісь відомості і збереглися в пам’яті тамтешніх єгиптян, то не думаю, що єгипетські фараони, створюючи нове царство у північній Африці, хотіли згадувати і говорити про своє рабське становище в минулому. Єгипетські правителі сповідували іншу концепцію: фараон – це посланець бога, а не раб атлантів! Можливо, навіть у своїх фараонах вони копіювали атлантів. Проте вони не змогли викреслити зі своєї пам’яті могутню цивілізацію, яку бачили. Тому й залишили лише короткі відомості про Атлантиду. Хоча тут також можна будувати припущення, але це не моя тема, – підсумував професор.

– Тепер же нам залишилося зрозуміти останнє. Якщо Атлантида існувала на затоплених землях, то чому про неї так мало відомо? – вигукнув професор. В аудиторії панувала тиша. Професор вкотре показав на зображення затопленого Причорномор’я. Потім він змінив картинку і співставив її з малюнком, де було зображено територію заселення Трипільсько-кукутенської культури [17] Археологічна культура часів енеоліту (8000–5000 рр. до н. е.), назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині; у зазначеній розширеній назві культури присутня ще й назва румунського села Кукутень, де також було знайдено сліди цієї культури. .

– Зверніть увагу, друзі, якщо зіставити затоплену територію з землями, на яких ми знаходимо рештки Трипільсько-кукутенської культури, то побачимо, що вони здебільшого збігаються, – він указкою обмалював південну частину України від Румунії до Дніпра.

– Тобто на місці, звідки вода відійшла після потопу, через 200-300 років з’явилася цивілізація, яка залишила нам безліч археологічних артефактів, – професор урочисто тицьнув указкою на частину лінійки, де великими буквами було написано слово «ТРИПІЛЛЯ».

– Так, це Трипілля! – проголосив професор Войцеховський, – культура, яка існувала у північному Причорномор’ї в час, коли виникав доісторичний Єгипет. Культура, яка залишила по собі величезну кількість матеріальних артефактів. Трипільська культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до нашої ери, яка розташовувалась між Карпатами та Дніпром на територіях сучасних України, Молдови та Румунії. Культура, яка майже зовсім не досліджена вченими світу! І це великий науковий парадокс, на який чомусь не звертають уваги дослідники! – професор у розпачі опустив руки і на хвилинку замовк.

– Ми маємо не легенди і міфи! Ми маємо вцілілі рештки матеріальної культури! Усі археологічні знахідки підтверджують це. І це вже не гіпотеза! Це історичний факт, яким досі чомусь не зацікавилась ні світова ні, тим більше, українська наука!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Знайти Атлантиду. Подорож у безодню»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Знайти Атлантиду. Подорож у безодню» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Знайти Атлантиду. Подорож у безодню»

Обсуждение, отзывы о книге «Знайти Атлантиду. Подорож у безодню» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x