Всеволод Нестайко - Незнайомець з тринадцятої квартири, або Викрадачі шукають потерпілого ... Пригодницька повість, написана Явою Ренем і Павлуша Завгородній

- Увага, увага! Приготуватися! Починаємо ... - почувся несподівано гучний голос режисера. Він уже, виявляється, стояв поруч з оператором на плоту, приставивши до рота блискучий металевий рупор. Як він опинився на плоту, ми так і не помітили - ніби прийшов прямо по воді, як Христос.

Жандарм та Артем покидали цигарки. З берега по містку підбіг до них юнак у береті. В руках у нього дощечка, зверху пофарбована смугасто, як шлагбаум, а внизу чорна, як класна дошка, і на ній крейдою написано:

«А Р Т Е М» 297-1

- Увага! ... Почали! .. Мотор! - Крикнув режисер. Хлопець розчепірив свій «шлагбаум» з дощечок, підніс до самого носа жандарма - клац!

- «Артем» ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль перший ... - крикнув молодий чоловік, дощечки під пахву і, пригнувшись, швидше на берег.

А жандарм з Артемом вже зчепилися. Возяться на містку. Ось Артем різко вирвав руки, розмахнувся ... Бац жандарма в груди. Жандарм - лясь! Шубовсь!

Ого-го! Бризки злетіли аж до неба, не те що від мого весла! Мить - і вже з води стирчать тільки чоботи жандарма. А Артема й слід прохолов. Завирувала вода ... Зирк - виринула голова жандарма. Без кашкета, волоссям очі заліпило, з носу тече, звідусюди тече, вуса як у моржа, з рота вода фонтаном, на півтора метра. Ух ти! Здорово грає!

- Та радійте ж, радійте! - Почувся відразу з плоту відчайдушний крик режисера.

Ми здригнулися, перезирнулися розгублено, підвелися ... У мене не було дзеркала, і я не бачив свого обличчя, але у Вальки, у Яви і у Будки обличчя були, прямо кажучи, дурнуваті. Очі вирячив, роти роззявити, викривлені. Це була, звичайно, не радість. Це було бог знає що.

- Стоп! - Закричав режисер. Десь щось клацнуло. Бурчання тонвагена стихло. - Ви що, заснули? Хто за вас грати буде? Я? Ви ж в одному кадрі з жандармом. Жандарм падає ... Наплив трансфокатора - ви радієте ... Я ж попереджав. Зіпсували мені перший дубль. І жандарму потрібно переодягатися. Бачите, що накоїли.

Ми сиділи як побиті. Ми так захопилися грою жандарма, що пропустили момент, коли нам потрібно було радіти. Ну що ви хочете! Це ж все-таки наша перша в житті зйомка! Що ж ми вам відразу станемо як Аркадій Райкін?!

Жандарм виліз із води, посварився нам кулаком, але без злості, усміхаючись. Ще й підморгнув. І пішов за тонваген Переодягатися.

- Підвели ми їх! Давайте хоч зараз добре обрадуемся, - зашепотів з корми Ява.

- Ага!

- Ну да!

- Звичайно, - підтакнув ми всі троє.

Поки жандарм перевдягався, я накопичував у собі радість. Сидів і згадував все найкраще, що було в моєму житті: і як мені нові футбольні бутси купили, і як я на баштані найбільший кавун стягнув, і як мій ворог відмінник Карафолька двійку з фізкультури схопив ... Я спіймав на собі Явін погляд. Він дивився на мене з єхидною посмішкою. Я здогадуюся, що він згадує! Він згадує, напевно, як я пірнав при всіх з дерева, зачепився трусами за сучок, роздер їх і летів у воду голий ... Ну добре, нехай згадує, мені для мистецтва не шкода! Аби тільки зйомку не зривав!

- У, гад, жандарм Європи, так тобі і треба! .. Хі-хі-хі! - Це шепоче про себе поряд зі мною Будка - настроює себе, готується.

Мені не видно і не чутно, як готується Валька, але я впевнений, що вона теж готується. Ух ми зараз дамо! Ух ми зараз обрадуемся!

Через тонвагена вийшов жандарм у новому сухенький мундирі - наче й не падав у воду.

І ось знову вони стоять з Артемом на містку.

- Увага! .. Починаємо ... Мотор! - Кричить режисер. І знову підбігає хлопець у береті, клацає своїм «шлагбаумом» і вигукує:

- «Артем» ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль другий ... Бурчить тонваген. Борються жандарм з Артемом. Бац! .. Лясь! .. Шубовсь! .. Жандарм у воді ... Ми підхоплюватися.

- Стоп! - Кричить режисер.

Тю-у-у ... Пропав такий заряд.

Виявляється, Артем, тікаючи, посковзнувся і впав. Він був ще в кадрі. А Артем - герой і не повинен падати. Герої не падають. У кіно падають тільки негативні персонажі.

Винуватий Артем бубонів:

- Звичайно ... накидати тут якихось кавунових кірок ... І канатоходець посковзнеться ...

Режисер хмуриться і мовчить. Головних героїв фільму режисери не лають. Режисери лають лише статистів.

Жандарм вилазить з води, загрожує кулаком Артему, але вже не усміхається і не підморгує. Йде за тонваген переодягатися.

І ось знову:

- Увага! .. Починаємо ... Мотор! Клац! - «Шлагбаум».

- «Артем» ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль третій ...... Бац! Лясь!

Шубовсь!

- Ура! Га-га-га! Го-го-го! - Як Скажені, по-справжньому радіємо ми, радіємо не стільки «за ролі», скільки тому, що нарешті нас знімають. Бачимо, режисер посміхається, киває нам, задоволений. Ну, все!