Всеволод Нестайко - Незнайомець з тринадцятої квартири, або Викрадачі шукають потерпілого ... Пригодницька повість, написана Явою Ренем і Павлуша Завгородній

- Стоп! - Кричить раптом оператор. - Не годиться! Гілка закриває дівчинку ...

Ось ще! .. Ми вороже дивимося на Вальку, ніби вона винна, що її закриває якась гілка.

- Зрубати гілку! .. Негайно. Що за свинство! Не можуть підготувати зйомку! Зриваєте мені роботу! Чорт ті що робиться на цій студії! - Кричить режисер невідомо на кого.

Ми сидимо, гордо поглядаючи навколо. Ми не винні. Ми добре зіграли. Режисер нам кивав і усміхався. І правда свинство, що цей дубль зіпсовано. Виходить, дарма ми раділи.

Жандарм вилазить з води, ні на кого кулаком не погрожує, але про себе щось бурмоче - видно, лається ... Що ж, ми його розуміємо. Падати у воду не легше, ніж радіти.

- Увага! .. Почали ... Мотор! ..

«Шлагбаум».

Клац!

- «Артем» ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль четвертий ...

Бац! Лясь! Шубовсь!

- Га-га-га! Урра! Го-го-го! .. І-і-і! ..

- Стоп! Ще раз! Жандарм недостатньо виразний. Будеш тут виразним - четвертий раз в воду шльопати! ..

- Увага! .. Почали ... Мотор! ..

«Шлагбаум».

Клац!

- «Артем» ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль п'ятий ... Бац! Лясь! Шубовсь!

- Стоп!

У жандарма відклеївся один вус ... А що ж ви хочете! Таких випробувань справжні вуса не витримають, не те що приклеєні.

Йде за тонваген мокрий жандарм. Виходить через тонвагена сухий жандарм.

- Увага! .. Почали ... Мотор! ..

«Шлагбаум».

Клац!

- «Артем» ... Двісті дев'яносто сьомий ... Дубль шостий ... Бац! Лясь! Шубовсь!

- Га-га! .. Го-го! Ох-ох-о! .. Хі-хі! .. - Намагаємося ми.

- Стоп! Молодці! Нарешті. Здається, тепер все! Порядок! - Задоволено говорить режисер. (Ми розпливається в радісній усмішці.) І раптом він застигає, вирячивши очі: - Що це?! На руці?!

Я не розумію, що це до мене ставиться, і якийсь час ще радісно посміхаюся. Будка штовхає мене в бік. Я дивлюся на свою руку і все розумію ...

- Ча-си ... - бурмочу я.

- Що-о?! Вбивця! Де ти бачив, щоб діти бідняків до революції носили годинники! Ну! Зарубав мені всі дублі. Ну! - Якимось плаксивим голосом кричав режисер, потім підніс до губ рупор і вже звичайним своїм голосом закричав: - Всі залишаються на місцях! Перезйомка! Перезйомка! - А потім плаксиво мені:

- Знімай негайно годинник і віддай на берег! Негайно!

У мене відразу заніміло всередині, я опустив голову і сказав:

- Не віддам!

- А?! Що?! - Не повірив своїм вухам режисер.

- Не віддам ... Це не мій годинник ... Вони вже раз пропадали. А я їх сьогодні господареві віддати повинен.

- Так що ж, ти мені всю зйомку зіпсувати хочеш?!

- Якщо так, я краще зніматися не буду. Я на берег піду.

Мокрий жандарм, що стояв по пояс у воді недалеко від нас і чув усю розмову, сказав:

- Ну давай уже мені ці нещасні годинник ...

- Ого ... Які швидкі! - Кажу я і ховаю руку з годинником за спину, наче жандарм хоче їх силою відібрати.

- Не довіряєш? - Усміхається жандарм.

Я мовчу. - І раптом жандарм тихо так, тихо каже:

- А я тобі на пляжі довірив ... Не побоявся ...

Ніби мене палицею по спині трахнули - рвонувся я і рота роззявив.

- Що-о?

- Не впізнаєш? - Посміхається жандарм.

Я вдивляюся, вдивляюся, вдивляюся ... Ні, не може бути. Не схожий адже зовсім. Обернувся я до Яви - він тільки плечима знизує; теж не дізнається.

Дивиться жандарм навколо, когось очима шукаючи, зупинився поглядом на Людмилі Василівні у білому халаті, кулаком їй погрозив - його улюблений жест - і крикнув:

- У-у ... розмальовану мене так, що хлопці власного годинника повернути не хочуть.

Бачу - всі кругом сміються: і Людмила Василівна, і режисер, і оператор, і все-все, хто на озері. І Валька, бачу, сміється, і Будка, і Ява вже рот розтягує. Значить, це він! .. Він, наш незнайомець з тринадцятої квартири!

Ну, я й сам почав посміхатися, а потім і кажу:

- А чому ж ви такий ... Сказали: «цар, цар ...» - а насправді звичайний жандарм. А ми, дурні, по всьому Києву царя шукали.

Ще пущі засміялися всі.

- Все правильно, - сказав жандарм-незнайомець. - Що стосується царя - ніякої з вашого боку помилки немає. Царя я таки граю. У цьому ж самому фільмі. І царя, і жандарма - дві ролі. Це ось Євген Михайлович так задумав. А взагалі вибачте, дорогі, що я вам стільки клопоту задав своїм годинником. Повірте, зовсім не хотів ... Дуже я тоді поспішав ... На репетицію. Мені Максим Валер'янович розповів про ваші переживання ... Чого ж ви не здогадались зайти в міліцію пляжу? Я ж туди спеціально забіг - попередив і адресу свій залишив ... - Ну вистачить, вистачить ... - посміхаючись, перебив його режисер. - Потім поговорите. У вас то добре скінчилося, а ось у мене ... Біжіть перевдягайтеся. Перезйомка! І все через вашого годинника.