Єжи Путрамент - Четверо в яхті

Хлопці не перебивали. Стояли, дивилися на бабу, мов на якийсь музейний експонат. А та вела далі:

— Ну, цого ви чекаєте? Ви мазури, а пан Хаузхофер мазурам не приятель. Не йдіть до Гожиялок…

Андрійко був зворушений. Ось він зустрівся з живою традицією боротьби мазурського народу із східно-пруськими юнкерами, носіями ідей загарбницького німецького імперіалізму. В нього єдиний в своєму роді шанс: просвітити цю, може, останню людину в Польщі, людину, яка нічого не знає про всесвітньо-історичну аграрну реформу.

— Але ж там ніякого пана немає! — крикнув він. — Ми давно прогнали всіх юнкерів!

Старенька зацікавлено подивилася на Андрійка, особливо на його картату червоно-зелену хустку, якою після зустрічі з піратами він пов'язував собі голову. А потім спокійно сказала:

— Не йдіть у Гожиялки. Нецисто тамой!

Стара внучка, почувши це, посміхнулася і підморгнула хлопцям, що мало означати: «Бабка плете щось». Саме це підказало Андрійкові, що старенька мала на увазі не відсутність гігієни в Гожиялках, а скоріше щось надприродне.

— Нечисто? — запитав він з недовір'ям, в якому відчувалася симпатія. Надто часто останнім часом товариші висміювали його за страхи і примари на «Аталанті», щоб не сприйняти цю звістку як удачу.

Але старенька подумала, що з неї сміються. Вона майже заверещала:

— Не смійся, не смійся, шмаркачу! Надто ви розумні всі. Незабаром побаците, що вам буде з цього розуму!

Вона повернулася, махнула старою, жовтою, майже прозорою рукою і пішла в хату.

Її дочка розвела руками: мовляв, якщо її розгнівати, то вже нічим не зарадиш. Дитина заверещала на руках немолодої внучки, і вона теж пішла в хату.

Тоді середня з тих старих жінок таємниче кивнула Куцикові, який досі мовчав. Нічого не розуміючи, він пішов за нею у кухню. Жінка винесла з комори дволітровий глечик молока і жестами наказала відразу повернути посуд. Хлопець вибіг, радісно свиснув товаришам. Войтек показав ще свою п'яту. Стара глянула, витягла пляшечку йоду.

Хлопці вже було пішли, коли в брамі з'явився дванадцятирічний хлопець з довгим обличчям, важким підборіддям і дуже холодними очима.

— Йоганн! — покликала його стара і додала щось по-німецьки.

Той підійшов.

— Що таке? — кинув він сухо, без усміху.

Вони вже не говорили про лікаря. Тільки Андрійко спитав, що воно таке Гожиялки.

— Гожиялки? Пегеер [9] Паньствове господарство рольне — державне сільське господарство (прим. перекл.). — відповів хлопець. — Треба їхати пароплавом з Момайн. О шістнадцятій вісім. Зійти в Івішках, перед Миколайками. Звідти два кілометри.

— Ми на яхті.

Хлопець схопив прутик і почав швидко креслити на землі.

— Тут Момайни, ось залізничний міст, шлюз, зараз ми тут. Потім прямо вперед, озером. Як побачите башту в Миколайках, звернете праворуч, на Снярдви. Кілька високих дерев… Це там. Тільки там очерет, стережіться ліщини.

Вони з подивом слухали його вказівки.

— Ну й моряк же ти! — протягнув Куцик. — Ти тут на озерах, як Магеллан в океані.

Хлопець не посміхаючись подивився на нього і вже хотів іти, але його затримав Андрійко.

— А те, що твоя прабабка каже, це правда? Про ці страхіття в Гожиялках?

— Облиш його! — промурмотів Войтек. — Бабське базікання!

Хлопець спочатку подивився на Войтека, а потім на Андрійка. В Андрійка аж обличчя витягнулося, такі холодні і серйозні були очі хлопця.

Здісь привітав хлопців бурчанням: чому так довго? А товариші були сповнені вражень. Перелили молоко в дві алюмінійові каструльки, Куцик поніс глечик, а двоє інших витягли Здіся на сонце і захоплено почали розповідати.

Андрійко був на сьомому небі, його захоплювала мальовничість зустрічі, три покоління, суспільно-політичний і особливо етнографічно-метафізичний момент.

— Розумієш: «Нецисто тамой!» Не тільки наш човен зачарований, але й там є якісь надприродні сили. Розумієш?

Через те, що Здісь не був при цій зустрічі з живою пам'яткою старовини, його скептицизм не мав меж. Хлопець просто сказав, що все це брехня.

Хлопці сварилися, коли прибіг Куцик і наказав замовкнути. Десь ліворуч, з боку Миколайок, почувся шум. Він швидко наростав.

Нарешті з-за повороту вискочило щось плоске і пролетіло по малиновій гладі передвечірнього озера з швидкістю автомобіля.

Андрійкові здалося, що він чує якийсь металічний брязкіт. Хлопець хотів щось сказати, але Куцик сикнув на нього. Поблизу промчав другий глісер. Великі хвилі бігли по гладкій поверхні озера. Ось перша з них гойднула яхту, потім друга, третя.