Пантелеймон Куліш - Байда, князь Вишневецький

Звичаї добрі, рицарську науку

В боях за правду досвідом узнали.

Ти всюди був мені слугою вірним,-

Як братнє серце, чурою прихильним.

Тепер не будеш більше чуровати,

А з нами брат за брата пробувати.

Навколішки ж перед мечем лицарським!

Схились і встань товаришем козацьким.

(Ударивши тричі голим мечем по плечах).

Усі

(опріч самого Байди)

Вітаємо тебе, Тульчинський пане,

Товаришу, Самусю наш коханий!

Байда

А я тебе до серця пригортаю

І сьомим побратимом об'являю.

Тульчинський

Цілую сей преславний меч варязький,

Наслідний дорогий клейнод лицарський,

Що не покину в нужді побратима,

Як брата брат, як рідний батько сина!

Все пополам, свобода і неволя,

Велике щастє і тяжка недоля!

Там же.

Увіходить панцерний боярин.

Боярин

Пресвітлий князю! троє коней пало,

Поки з Острога долетів до тебе.

Байда

Хто ж ти єси? Тебе я вперше бачу,

А по твоїй ліберії вважаю,

Що службу служить під щитом Острозьких.

Боярин

Так, я служив їм щирим серцем поти,

Поки в них неправди не побачив.

Тепер покинув прапор їх навіки

І правди-честі у тебе шукаю.

Ти в нас один на цілу Русь високо

Підняв угору славу й честь козацьку.

Байда

Кажи ж, чого з Острога мчавсь до мене,

Мов той Борей, бурнокрилатий вітер?

Боярин

Коли б я справді був крилатим вітром,

Вхопив би я з пожежі галагана,

Роздмухав би його, летівши вихрем,

Та й випалив усі Острозькі добра.

Байда

Що ж там таке? Шкода мене тривожить:

У мене в грудях серце б'ється рівно.

Кажи так просто, як арабську казку

Із уст химерної Шехерезади.

Коли б уся земля заколихалась

І люде скрізь позабували правду,-

Один я правду-матір пам'ятав би,

Один за правду я з мечем стояв би.

Боярин

Що ти до князя Василя озвався

І до його небоги залицявся,

Се всі ми знали, всі раділи серцем,

Що ув Острозі в'єш собі кубельце.

Я ж у князьких світлицях, знай, чатую,

Що там говорять, навіть шепчуть, чую.

Ніхто б на світі так не веселився,

Коли б ти, князю, серед нас осівся.

Та князь Василь Сангушка уподобав,

Картовника і костиря п'яного,

Що в кабаці у Насті Горової

Татарських бранців куповав за гроші

Або в козацтва вигравав у кості.

Набравши бранців, пов'язавши в лика,

До короля з тріумфом їздив пишно,

Що подвизавсь на креслах, вихвалявся,

За службу королівщин допевнявся.

Байда

Ти справді чув, бачу, Шехерезаду,

Що Аль-Рашіду лоскотала вуші.

Сангушко князь, мій тезко знаменитий,

Не тілько в карти да у кості грає:

Він добре й за татарами вганяє;

І що здобув у короля за службу,

Те вислужив собі на кресах чесно.

А що він князя Василя вподобав

Чи князь його - кому до того діло?

Боярин

Великодушний князю! не прогнівайсь,

Що не з орлової ми високості,

Як ти, на честь поглядуєм лицарську,

А дивимось на все, як люде прості.

Дозволь мені по правді з'ясувати,

Що вкоїв князь Сангушко ув Острозі.

У них із князем Василем постала

Умова, щоб Острог опанувати;

Тогді Сангушкові Дмитрові срібла,

А Василеві добра з замком взяти.

Сі змовини чинились перед нами,

Прибічними боярами-слугами.

Ми свідками були і на весіллі.

Байда

Як на весіллі?

Боярин

Так, весіллє грали

Серед крові та гвалту і наруги!

Байда

Що ж то за кров, за гвалт був і наруга?

Боярин

Кров вірних слуг княгині Ілліної,

Гвалт і наруга над її дочкою…

(Зупиняється).

Байда

Кажи, кажи.

Боярин

Учора ми з Сангушком

В Острозький замок силою вломились.

Всі трупом полягли, хто став нам опір,

І князь Василь, за руку панну взявши,

Оддав її приятелеві в руки:

"Моя тут власть, моє отецьке право!"

Почав благати піп, щоб одложили

На завтра шлюб: бо і дочка, і мати

З жалю та з сліз гірких обидві мліли.

"Тебе я не на раду, попе, кликав! -

На нього гримнув князь Василь.- Чи бачиш?..

Чини, що я велю: бо булавою

Повчу тебе, як молодих вінчати".

Байда

І повінчав?

Боярин

"Ликуй, Ісайє",- крізь сльози

Бідаха проспівав, зв'язавши руки.

Байда

То молода призволила вінчати?

Боярин

Як поспитав: "Чи маєш добру волю?" -

Мов на хрестинах кум за немовлятко,

За неї князь Василь промовив: "Маю!"

Байда

Ну, так сей шлюб не варт своєї й назви.

Боярин

Так; да вони зробили шлюб справдешний.

Байда