Пантелеймон Куліш - Байда, князь Вишневецький

Москаль

Един под солнцем царь наш православный,

Наследник императоров великих,

И вот тебе его подарок царской,

Князь Вишневецкий, витязь христианской!

Тим часом вносять і турецькі гостинці: блискучий кінський наряд і келеп, саджений ізумрудами.

Турчин

Не в соболях тобі потіти, князю,

І не парчею поли величати:

Коня лицарського тобі в гостинець

Та келеп шле наслідник Магомета.

Москаль

Наследник Магомета-самозванца,

Гаремного пророка проходимца.

Турчин

Дозволь нам, князю, божий суд вчинити,

Поставити бойців перед тобою.

Чий упаде, нехай се буде знаком,

Що правда лжу ногами попирає.

Байда

Не личить нашій честі і повазі

Вбачати кров посольську в себе дома.

Хто з ваших потентатів більший-старший,

Розсудить те колись рука господня.

Тепер же я прошу вас, любі гості,

(Устаючи і вклоняючись їм).

Прийняти заразом од мене дяку.

Нема в нас, козаків, срібла та злата,

Щоб за дари дарами відплатити.

Ми кров'ю платимо царям за ласку,

Стережемо царства їх од напасті.

Москаль

Мы с тем и прибыли, князь христианской,

Чтоб воинство твое призвать на помощь

Против неверных наших супостатов.

Велик наш царь: одной полой покрыл он

Ливонию со морем со Балтийским,

Другою - всю Сибирь со окияном;

Рукою досягнул до Бела моря,

Поставил ногу твердо на Хвалынском.

Он даст тебе в кормленье воеводство

Величиной со всю Литву и Польшу.

Турчин

Не слухай, князю, мови тулумбаса,

Московської, гучнопустої бочки.

Сягає широко земля Московська,

Да тісно, сумно там людському серцю.

В снігах утонеш, у борах заблудиш,

З ведмедями, з вовками жити будеш.

Москаль

Эх, ты, башка, обвитая завоем,

Узорами расписанная кукла!

Тебе ли знать, чем славна Русь святая,

Чем православная крепка, могуча?

Турчин

У нас ти, князю, знайдеш край розкішний,

Як рай земний. Едем барвистопишний,

Хороброму у нас хвала і слава,

Розумному - шаноба і повага,

Веселому - пісні, танці, музики,

А доброму - святе добро вовіки.

Чи схочеш, над бистрим Дунаєм сядеш,

На страх і жах народам католицьким;

Чи схочеш, кошем станеш против перса,

Як громова у блискавицях туча.

Тінь бога на землі, каліф великий,

Тебе своїм благословеннєм зище

І осипатиме тебе довіку

Щедротами без міри і без ліку.

Байда

Шановні гості, славних потентатів

Намісники і речники достойні!

Не можу я тепер вам обіцяти,

Кому з вас буду скорше помагати:

Бо обіцяти і зробити в мене

Вимовлюється ділом, а не словом.

Скажу вам тілько, що Річ Посполита

Козако-україно-запорозька

На те стоїть, на те живе й воює,

Щоб люде в світі не забули правди.

Дарами нас не можна підкупити,

Шкода й словами пишними лестити.

Чи в християн, чи в турків більше правди,

За тих і кров ми будем проливати.

По мові сій, шапкую вас, вітаю

Та й до домівок з миром одпускаю.

Турчин

Виходимо, та просим не забути,

Де кублиться республіка козацька:

По саму Рось, по Селістряні Бурти

Лежить земля наслідня Оттоманська.

(Виходить із своїм почтом).

Москаль

Смекаешь, князь? Смотри же, помни твердо,

Где христианства главная защита.

Сидишь ты на стольце варяжском гордо,

Да у царя - пустяк Речь Посполита.

Хозяйничать в хозяйстве он великом

Умеет лучше всех владык под небом,

И как ты ни храбришься в Поле Диком,

А жить придется нашим русским хлебом.

(Выходит со своим почтом).

Байда

Наторохтіла повну хату бочка…

Чого в московську голову не прийде?

У нас рілля - хоть посади дитину,

То виросте: така земля плодюща;

А в них сіренький супісок та глина,

Корпають, мов на глум людський, сохою,-

І плуг наш до сохи голоден прийде:

"Дай, кумо, Христа ради, скибку хліба!.."

Уф! утомивсь, неначе від роботи

З волами в плузі щирий кінь лицарський.

А турчин стеле нам постіль м'якенько,

Да як-то виспатись би довелося!

Загарбавши під себе патріархів,

Торгує їх перекупством ледачим.

Самі прибільшують невіри плати,

Аби з дурних дурнії гроші драти.

Мої кохані друзі-побратими!

Шануйте щиру правду, а не віру.

Нехай у вас та віра лучча буде,

В котрій добра найбільше роблять люде…

Чути знадвору галас.

Що се таке? Що се за гомін дикий?

Тульчинський

(позирнувши в вікно)

Ой леле! се посел посла воює,

І Бочку вже у суточки заперто…

Байда

Вхопи, мій хлоню, бунчука князького,