Уильям Шекспир - Збірка творів

Для мужа вашої дочки потрібні.

Хіба ж він синьйорині не до серця?

ГЕРЦОГ

Ні, мій синьйоре, — ради з тим немає!

Вона примхлива, вперта, гордовита,

Зухвала, неслухняна, норовлива

Й не визнає повинності; вона

Себе не має за мою дочку

Й мене як батька зовсім не шанує.

Признаюся тобі, що все те разом

В душі моїй любов до неї вбило.

Я сподівався, що на схилі віку

Її любов мене догляне ніжно,

Та помилився й вирішив я сам

Удруге одружитися; нехай

Її бере, хто хоче. Лиш краса

Тепер їй буде посагом за те,

Що батька не схотіла шанувати.

ВАЛЕНТИН

А чим же можу я допомогти вам?

ГЕРЦОГ

В одну прекрасну даму тут, в Мілані,

Я закохавсь, мій друже; на біду ж —

Вона сувора надто, і холодна,

І не звертає жодної уваги

На всю мою старечу красномовність.

Тож я хотів би, щоб на певний час

Ти став мені за вчителя, мій друже,

(Я вже й забув, як упадати слід,

Та й звичаї колишні відмінились),

Навчи ж мене, що маю я вчинити,

Аби прихильно глянули на мене

Моєї дами очі променисті?

ВАЛЕНТИН

Якщо слова безсилі — обдаруйте!

Коштовні речі краще промовляють —

Усі жінки їх вельми полюбляють.

ГЕРЦОГ

Вона назад дарунки відсилає.

ВАЛЕНТИН

Бо удає, немов їх зневажає.

Іще пошліть, і в розпач не впадайте,

Та на любов надії не втрачайте:

В байдужості красуня часом криє

Майбутні любощі і нишком мріє.

Як гнівається, свідчить це якраз —

Здобути хоче більш кохання в вас.

Як прожене вас, нічого боятись:

Самотньою не любить залишатись!

Від неї правди ви не сподівайтесь,

Бо каже: «Йдіть!», а думає: «Лишайтесь».

Хваліть її, на лестощі ловіть;

Хоч і бридка, ви ангелом зовіть.

Невправний той мужчина поміж нами,

Хто б жінки знадити не міг словами!

ГЕРЦОГ

Але ж оцю, що я тобі кажу,

Її рідня давно вже обіцяла

Шляхетному синьйору молодому.

А щоб не залицявсь до неї інший,

Її удень дбайливо стережуть.

ВАЛЕНТИН

То я б ту панну уночі навідав.

ГЕРЦОГ

Таж двері замкнено, а ключ — у схові;

До неї не потрапиш і вночі.

ВАЛЕНТИН

Що ж заважа в вікно до неї влізти?

ГЕРЦОГ

Ох, надто високо її кімната,

А мури застрімкі, і через те

Немае способу до неї влізти,

Не важачи життям.

ВАЛЕНТИН

То я б нараяв

Драбину мотузяну взять з гаками

Й на вежу злізти до нової Геро,

Якщо відважні ви, як той Леандр.

ГЕРЦОГ

Навчи мене, ти ж лицар бездоганний,

Де міг би я знайти таку драбину.

ВАЛЕНТИН

Коли її вам треба, ясний пане?

ГЕРЦОГ

Цієї ночі, бо ж любов, — дитина,

Вона мерщій хапає все, що може.

ВАЛЕНТИН

Годині к сьомій принесу драбину.

ГЕРЦОГ

І ще одно: туди піду я сам;

То як мені драбину ту пронести?

ВАЛЕНТИН

Вона легка, володарю, й не важко

Її сховати під рясним плащем.

ГЕРЦОГ

Під отаким, наприклад, як і твій?

ВАЛЕНТИН

Так, пане мій.

ГЕРЦОГ

Дозволь його помірять,

І я собі такого ж роздобуду.

ВАЛЕНТИН

Тут кожен плащ, володарю, згодиться.

ГЕРЦОГ

Я зовсім розучився їх носити.

Дозволь мені накинути твого! —

(Стягує з Валентина плащ)

Це що за лист?! До Сільвії?! Ого!

Ось і драбина, що мені потрібна!

Прошу пробачення, синьйоре мій,

Але листа я мушу розпечатать.

(Читає)

«Раби мої — думки, всі мрії красні

Мчать в далечінь до Сільвії моєї.

Якби ж то й я у тиху нічку ясну

Полинути так само міг до неї!

Ті слуги їй на грудях спочивають,

А я, господар їхній, гину з туги,

Свою нещасну долю проклинаю

Й ніяк не можу стерпіти наруги!

Кляну себе за те, що їх послав

Туди, де сам я раювати мав!»

Так-так! А це що?

«Я Сільвію звільню цієї ночі».

То он в чім річ! Для того і драбина.

А, Фаетоне (Меропсів синок),

Наважився ти правити зухвало

Небесним повозом і, мов шалений,

Спалити всесвіт?! Та невже схотів ти,

Побачивши, що світить і тобі,

Зірвати з неба зірку?! Забирайся!

Низький пролазо! Геть, зухвалий рабе!

Мани усмішкою таких, як сам!

І знай — якщо ти вийдеш звідси цілий,

За те подякуй добрості моїй,

А не твоїм заслугам. Ця-бо ласка —

Понад усі, що ними так сердечно

Тебе я ущедряв. Але ж, як ти

В моїх лишишся володіннях довше,

Ніж невідкладний вимага від’їзд,

Клянуся небом, гнів мій переважить

Мою любов до тебе й до дочки!

Іди ж! Я слухать виправдань не буду!

Як любиш ти життя, то забирайся!

(Виходить)

ВАЛЕНТИН

О, краще смерть, ніж жити на тортурах!