Уильям Шекспир - Збірка творів

Я влізу по драбині мотузяній

В її вікно. Я вже обміркував.

Сприятливо все склалось, нам на щастя!

Ходім до мене, любий мій Протею, —

Твоя порада стане нам в пригоді.

ПРОТЕЙ

Іди вперед; а я не забарюсь.

Я мушу йти до гавані по речі,

Які лишилися на кораблі;

Я заберу їх і прийду до тебе.

ВАЛЕНТИН

Повернешся негайно?

ПРОТЕЙ

Так, звичайно.

Валентин виходить.

Як світлом ясним поглинають кволе

Чи клином вибивають інший клин,

Так згадка про мою любов колишню

Зітерлася і зникла, мов туман

Супроти сонця нового. Чому б то?

Чи очі то мої, чи захват друга,

Її краса, а чи моя зрадливість

Мені зненацька розум замутили.

Вона красуня, так, але ж красуня

І Джулія, що я її кохаю.

Кохаю? Ні! Кохав колись, давно.

Моя любов свій загубила образ,

Розтанувши, мов лялька воскова

Перед вогнем. Отож у мене в серці

Від неї вже нічого не лишилось.

Здається, я й до друга охолов,

Враз запалившись до його коханки.

О, як шалено маритиму нею,

Коли я ближче знатиму її,

Бо ж і не знаючи, зміг покохати!

Я щойно бачив тільки вроду панни,

І голову стуманено мені.

Коли ж її засяє досконалість,

Ручусь, вона мені засліпить очі!

Вгамуйсь, моя жаго! Скорись! Забудь!

А ні, — звоюй кохану будь-що-будь!

(Виходить)

Там само. Вулиця. Входять Спід та Ланс.

СПІД

Лансе! Честю присягаюсь, ти — бажаний гість у Мілані.

ЛАНС

Не давай фальшивої присяги, любий хлопче; зовсім я не бажаний гість. Я завжди кажу, що чоловік іще не загинув, допоки його не повішено. І ще не бажаний гість у будь-якому місці, допоки не оплачено його рахунку в пивничці та господиня не сказала йому: «Ласкаво просимо до господи!»

СПІД

Ну, то ходімо зі мною, шибайголово, ходімо мерщій до пивнички; там тобі за п’ять пенсів щонайменше п’ять тисяч разів «ласкаво просимо» промовлять. А розкажи-но мені, хитрюго, як розстався твій господар із синьйориною Джулією?

ЛАНС

Ну, що ж! Коли вони навсправжки поєдналися, то роз’єдналися жартома.

СПІД

А вона вийде за нього заміж?

ЛАНС

Ні.

СПІД

Як-то? Адже він з нею побереться?

ЛАНС

Ні, і це не так.

СПІД

Виходить, у них щось поламалось?

ЛАНС

Та ні ж бо! Цілісінькі й здоровісінькі обоє, мов ті рибки в воді.

СПІД

Ну, то як же стоїть справа з ними? В чому ж річ?

ЛАНС

А отак: якщо його річ добре стоїть, то й для її речі все гаразд.

СПІД

Який-бо ти справді оселі Ніяк не доходить це до мене.

ЛАНС

Якщо не доходить, осел не я, а ти. В мою ковіньку швидше заженеш розум, аніж у твою голову.

СПІД

Що ти мелеш?

ЛАНС

А ось глянь.

(Втикає в землю свою ковіньку)

Ну що? Бачив?

СПІД

Ти загнав ковіньку в землю, а не розум у ковіньку.

ЛАНС

Однаково.

СПІД

Скажи мені правду: буде весілля?

ЛАНС

Спитай мого собаку: якщо він скаже «так», — отже, буде; якщо він скаже «ні», — буде; якщо він покрутить хвостом і нічого не скаже, — виходить, однаково буде.

СПІД

Отже, — висновок: весілля буде.

ЛАНС

Ти можеш вивідати в мене таку таємну справу тільки через порівняння.

СПІД

Як не вивідати, аби вивідати. А що ти скажеш, Лансе, про мого господаря? Адже ж він зовсім згорів з кохання.

ЛАНС

Та він зроду-віку здурілий.

СПІД

Який?

ЛАНС

Який, який! Здурілий — он який, як ти й сам його допіру назвав.

СПІД

Ти мене не розумієш, лахудрин ти сину, ослячі твої вуха!

ЛАНС

Ех ти, бовдуре! Не я, а твій пан-господар анічогісінько не розуміє.

СПІД

Я кажу тобі, що мій господар згорів з кохання.

ЛАНС

А я кажу тобі, що мені байдужісінько, — згорів він чи здурів, твій пан-господар! Якщо хочеш піти зі мною до пивнички, — добре; якщо не хочеш, то ти єврей, нехрист і негоден зватися християнином.

СПІД

Чому?

ЛАНС

А тому, що тобі бракує милосердя, щоб почастувати християнина пивом; ну, то йдеш?

СПІД

Та йду вже, йду.

Виходять.

Там само. Світлиця в палаці. Входить Протей.

ПРОТЕЙ

Покину Джулію — зламаю клятву;

Цю покохаю — теж зламаю клятву;

Як друга зраджу — зраджу я подвійно.

Та ж сила, що примусила мене

Дать першу клятву, змушує тепер

Її ламати тричі. Так — любов

Сама заприсягнулася на вірність,

Сама ж вона й присягу ту ламає.

Любове, ти у гріх мене ввігнала.

Навчи ж тепер, як маю гріх покрити!

Я поклонявся зірці мерехтливій,

Тепер обожнюю яскраве сонце.

Розумний-бо лама дурну присягу!