Уильям Шекспир - Збірка творів

ПЕТРУЧЧО

І вас, добродію. Скажіть, будь ласка:

Є в вас дочка, на ймення Катеріна?

Вродлива й доброчесна надзвичайно?

БАПТІСТА

Я маю доньку Катеріну, пане.

ГРЕМЙО

Не кваптесь так, а повагом робіть.

ПЕТРУЧЧО

Синьйоре Гремйо, ви не заважайте.

Добродію, я дворянин з Верони.

Прочувши про красу велику, розум,

Доброзвичайність і дівочу скромність,

Ласкаву вдачу вашої дочки,

Наважився оце до вас приїхать,

Щоб пересвідчитись на власні очі,

Чи правда те, що я так часто чув.

А щоб прийти не з голими руками,

Привів до вас цього ось чоловіка,

(відрекомендовує Гортензіо)

Зугарного до музики й рахунків,

Щоб вашу доньку цих мистецтв навчав,

Які, я знаю, вже їй не чужі.

Прийміть його, а ні — то я ображусь.

Він мантуанець, Ліччо на ім’я.

БАПТІСТА

Ласкаво прошу, пане, вас обох.

Та знаю я: не буде Катеріна

До мислі вам, на превеликий жаль.

ПЕТРУЧЧО

Не хочете ви з нею розлучатись,

А може, я не до вподоби вам.

БАТІСТА

Та ні, мій пане, я кажу по правді.

А звідки ви? І як вас величають?

ПЕТРУЧЧО

Петруччо звуть мене, я син Антоньйо,

Відомого по всій країні нашій.

БАПТІСТА

Я знав його і дуже радий вам.

ГРЕМЙО

Даруйте, що впадаю вам у річ,

Петруччо, але дайте й нам, мізерним,

Сказати слово — і не пхайтесь так.

ПЕТРУЧЧО

Синьйоре, та мені ж кортить притьмом женитись.

ГРЕМЙО

Я бачу, та глядіть, щоб потім не журитись. (До Баптісти) Сусідо, я певен, що цей дарунок вас дуже потішить. Аби зі свого боку виявити таку саму приязнь, як та, що її я вам завдячую більше, ніж будь-хто, припоручаю вам оцього вченого молодика (відрекомендовує Люченцо), що довго навчався в Реймсі й обізнаний у грецькій, латинській та інших мовах, не згірш ніж той у музиці та рахунках. Звуть його Камбйо. Прошу вас, прийміть його на службу.

БАПТІСТА

Тисячу разів дякую, синьйоре Гремйо. Прошу до господи, любий мій Камбйо. (До Траньйо) А ви, благородний пане, здається мені, не тутешній. Чи дозволите спитати, з якою метою прибули?

ТРАНЬЙО

Пробачте, пане мій, що я наважусь,

Чужинцем будучи у вашім місті,

Теж свататись до вашої дочки —

Цнотливої і чарівної Б’янки.

Мені відома й ваша постанова —

Спочатку видать заміж старшу доньку,

І я прошу лиш одного для себе:

Щоб ви, дізнавшися, який мій рід,

Дозволили й мені, як цим панам,

Бувать у вас і бачитися з нею.

А для навчання ваших дочок я

Приніс оцей простенький інструмент

Та ще книжки оці — латинські й грецькі.

Бйонделло виходить наперед із лютнею й книжками.

Як ви їх приймете — безцінні стануть.

БАПТІСТА (переглядаючи книжки)

Люченцо звуть вас? Звідки ж ви, скажіть?

ТРАНЬЙО

Я з Пізи, пане. Батько мій — Вінченцо.

БАПТІСТА

Чував про батька вашого. У Пізі

Він має силу. Я вам дуже радий.

(До Гортензіо)

Візьми-но лютню,

(до Люченцо)

Ну, а ти — книжки.

Ідіть, побачте ваших учениць.

Агов! Хто в домі!

Входить слуга.

Проведи панів

До панночок. Скажи — це вчителі,

Нехай вони люб’язно приймуть їх.

Слуга з Гортензіо й Люченцо виходять.

А ми ходімо погулять у сад.

Тоді — обід. Я дуже радий вам,

Тож почувайтесь, прошу, як удома.

ПЕТРУЧЧО

Синьйоре, в мене діло дуже спішне,

І я не зможу в вас бувать щодня.

Вам знаний батько мій, а отже, й я,

Що вспадкував усе його добро,

Та ще й примножив, а не змарнував.

Скажіть же, скільки посагу дасте

За Катеріною, коли вона

Погодиться зі мною шлюб узяти.

БАПТІСТА

По смерті — половину всіх земель,

А з рук у руки — двадцять тисяч крон.

ПЕТРУЧЧО

За посаг цей я забезпечу їй

Вдівство — якщо мене переживе:

Свої всі землі й добра відпишу.

Докладний ми напишемо контракт,

Щоб ці умови твердо закріпити.

БАПТІСТА

Але потрібне спершу головне:

Щоб Катеріна полюбила вас.

ПЕТРУЧЧО

Та що ви, батьку! Це найлегша річ:

Вона загониста, а я крутий,

А де два люті стрінуться вогні,

Там скоро те, що живить їх, згорить.

Вітрець роздмухує малий вогонь,

Та буря і великий гасить враз.

Отак і я скорю її, бо сам

Шорсткий і сватаюсь не як хлопчак.

БАПТІСТА

Ну що ж, берись, і хай тобі щастить,

Та підготуйсь до неласкавих слів.

ПЕТРУЧЧО

Готовий я й не похитнусь від них,

Як не хитається від бур гора.

Входить Гортензіо з розбитою головою.

БАПТІСТА

Що, друже? Ти чого такий блідий?

ГОРТЕНЗІО

Коли блідий, то, певне, з переляку.