Уильям Шекспир - Збірка творів

В шкатулках із слонівки — дукачі,

У скринях кипарисових — тканини,

Коштовні вбрання, шатра, укривала,

Тонка білизна, подушки турецькі,

Перлинами оздоблені, запони

У золотім венецькім гаптуванні,

Начиння всяке — мідне, олив’яне,

І все, що в домі треба. У маєтку

Аж сто корів молочних, а волів

Сто двадцять там годується на м’ясо,

І вдосталь є всього, чого потрібно.

Я, мушу визнати, не молодий.

От завтра вмру — усе зоставлю їй,

Як буде лиш моєю за життя.

ТРАНЬЙО

Отож-бо — «лиш». Послухайте й мене.

Я в батька спадкоємець-одинак.

Коли за мене віддасте дочку,

Я п’ять таких домів зоставлю їй

В багатій Пізі, як оцей синьйор

Тут має в Падуї один. А ще —

Дві тисячі дукатів кожен рік

Прибутку із родючої землі:

Це все для неї удовиний пай.

Ну, пане Гремйо, я притиснув вас?

ГРЕМЙО

Дві тисячі дукатів кожен рік?

(Убік)

Мої всі землі стільки не дають.

(Голосно)

А ще я відпишу їй корабель,

Що у Марсельській гавані стоїть.

Ну що, побив тебе я кораблем?

ТРАНЬЙО

Мій батько, Гремйо, має їх аж три,

Й два галеаси, а легких галер

Дванадцять. Все це я зоставлю їй.

І вдвічі більше, аніж ти даси.

ГРЕМЙО

Ні — все, що маю, вже пообіцяв,

А більш, ніж маю я, не можу дати.

Як я, Баптісто, до вподоби вам —

Беріть мене з усім моїм добром.

ТРАНЬЙО

Ну, коли так, то дівчина моя —

За вашим словом. Карта Гремйо бита.

БАПТІСТА

Я визнаю — ви більше даєте.

Як батько ваш підтвердить все контрактом,

Беріть її. А ні — то вже даруйте:

Ви можете раніш за нього вмерти,

Яка ж тоді вдовина доля буде?

ТРАНЬЙО

Пусте! Я молодий, а він старий.

ГРЕМЙО

Чи ж не вмирають молоді так само,

Як і старі?

БАПТІСТА

Постановляю так:

Ви знаєте, що ось на цю неділю

Призначено весілля Катеріни.

В неділю другу Б’янка буде ваша,

Коли такий контракт привезете.

А ні — то я віддам її за Гремйо.

Прощайте ж, друзі. Дякую обом.

ГРЕМЙО

Прощай, сусіде.

Баптіста виходить.

Ну, тепер, юначе,

Я не боюся козирів твоїх.

Навряд чи батько твій такий добряга,

Щоб зразу все майно тобі віддати

І з ласки жить на старості. О ні!

Ми, італійці, не такі дурні.

(Виходить)

ТРАНЬЙО

Чума на шкуру зморщену твою,

Старий хитрюго. Я побив твій козир

І знаю, як зарадити біді.

Ми маємо фальшивого Люченцо,

То чом не буть фальшивому Вінченцо?

Оце-то диво буде! Бо звичайно

Батьки породжують дітей, а тут — дитина

Породить батька, а не батько сина!

(Виходить)

Входять Люченцо в подобі Камбйо, Гортензіо в подобі Ліччо і Б’янка.

ЛЮЧЕНЦО

Стривай, музико, наперед не пхайся.

Чи вже забув, як мило привітала

Тебе її сестриця Катеріна?

ГОРТЕНЗІО

Задирливий школярю, таж із нами —

Небесної гармонії владарка.

Отож моє тут переважне право:

Ми спершу помузичимо з годину,

Тоді й на твій урок година буде.

ЛЮЧЕНЦО

Баран безглуздий, ти й того не знаєш,

Нащо існує музика на світі!

Чи ж не на те, щоб душу звеселять

Після трудів щоденних і науки?

Тож пропусти вперед поетику мою,

А вже тоді давай гармонію свою.

ГОРТЕНЗІО

Я глузів не терпітиму твоїх.

Б’ЯНКА

Таж ви обидва кривдите мене,

Бо маю тут вирішувати я.

Чи я — мала школярка, що повинна

У певний час ходити на уроки?

Я вчусь тоді, коли сама бажаю,

Тож годі сперечатися. Сідаймо,

Беріте лютню, стройте потихеньку,

А він тим часом свій урок відбуде.

ГОРТЕНЗІО

Урок скінчиться, щойно я настроюсь?

ЛЮЧЕНЦО

Таке сказав! Та ти роби своє.

Б’ЯНКА

На чому ж ми спинились?

ЛЮЧЕНЦО

Ось на цьому, панно.

(Читає)

Hic ibat Simois, hic est Sigeia tellus,

Hic steterat Priami regia celsa senis. [6] Тут протікає Сімоїс; тут Сігейська земля; високий палац старого Пріама тут стояв ( лат. ).

Б’ЯНКА

Перекладіть.

ЛЮЧЕНЦО

Hic ibat — як я вже сказав вам: Simois — я Люченцо, hic est — син Вінченцо з Пізи, Sigeia tellus — і прибрався так, щоб здобути ваше серце. Hic steterat — а той Люченцо, що приходить свататись, Priami — то мій слуга Траньйо, regia — він прикидається мною, celsa senis — щоб відтерти отого химерного старигана.

ГОРТЕНЗІО

Я вже настроїв лютню, панно.

Б’ЯНКА

Послухаймо. (Той грає) Фальшивить дискантова.

ЛЮЧЕНЦО

Поплюй на руки, брате, й далі строй.

Б’ЯНКА

Тепер давайте я перекладу. Hic ibat Simois — я вас не знаю, hic est Sigeia tellus — я вам не довіряю, Hic steterat Priami — обережно, щоб він нас не почув, regia — не дуже набивайтесь, celsa senis — але й не зневіряйтесь.