Уильям Шекспир - Збірка творів

Мені казали — ти шорстка, пихата,

Понура. Все це, бачу я, брехня,

Бо ти привітна, ґречна і грайлива,

Ласкава, ніжна, як весняна квітка,

Не вмієш супитись, дивитись косо,

Кусати губи, як лихі дівчата,

Не любиш говорить наперекір,

А розважаєш любо кавалерів

Люб’язними, приємними словами.

(Відпускає її)

Чом кажуть люди, ніби Кет кульгава?

Брехня! Бо Кет — як пагін на ліщині,

Струнка й гнучка, смаглява, мов горішок,

А зернятко у неї ще смачніше.

Ану, пройдись. О ні, ти не кульгаєш.

КАТЕРІНА

Йди, дурню, геть. Своїм наказуй слугам.

ПЕТРУЧЧО

Чи так скрашала гай сама Діана,

Як царствена хода твоя скрашає

Оцю кімнату? Ні, будь ти Діана,

Вона ж хай буде Кет, і ти — цнотлива,

Діана ж хай зальотницею буде!

КАТЕРІНА

Де ти набравсь таких солодких слів?

ПЕТРУЧЧО

Із голови. Дотепний в мене рід.

КАТЕРІНА

Дотепний рід, та недотепний плід.

ПЕТРУЧЧО

Чи я не мудрий?

КАТЕРІНА

Ні, лише пролаза.

ПЕТРУЧЧО

Ну, то пролізу я до тебе в ліжко.

Та годі вже словесної війни.

Скажу я просто: згоден батько твій

На шлюб наш, посаг він дає добрячий,

Тож хоч-не-хоч, а я тебе візьму.

Я, Кет, якраз для тебе чоловік,

Бо я зумів красу твою побачить,

І та краса мене вже полонила,

Тож ти й не вийдеш ні за кого більше,

А я вродився, щоб тебе приборкать.

Бо ти була неначе дикий кіт

Чи дика Кет, а я зроблю із тебе

Ручну ласкаву кицьку — свійську Кет.

Входять Баптіста, Гремйо і Траньйо.

Твій батько йде. Гляди ж не відмовляйся:

Я мушу й хочу Катеріну взяти.

БАПТІСТА

Ну що, синьйоре, як тут ваші справи?

ПЕТРУЧЧО

Чудово, звісно! Як же ще, мій пане?

Щоб схибив я — це неможлива річ.

БАПТІСТА

А ти як, дочко? Ти чогось надулась?

КАТЕРІНА

Мене звете дочкою ви? А справді,

Ви щиру батьківську любов явили,

Що забажали одружить мене

З напівшаленцем, шибеником, хамом,

Що лайкою гадає все владнати.

ПЕТРУЧЧО

І ви, мій батьку, й інші всі про неї

Казали хибно, нібито вона

Погану вдачу має. Норовливу

Вона навмисне з себе удавала,

Насправді ж це голубка ніжна й тиха,

Не запальна, а лагідна, мов ранок,

Терпінням перевершила Грізельду,

А цнотою — Лукрецію саму.

Коротше, ми домовилися з нею,

Що у неділю справимо весілля.

КАТЕРІНА

Скоріше я в труні тебе побачу.

ГРЕМЙО

Петруччо, чуєш, що вона сказала?

ТРАНЬЙО

Оце такий ваш успіх? Прощавайте ж!

ПЕТРУЧЧО

Не кваптеся, панове. Я обрав

Її для себе, і, коли нам добре,

Яке вам діло? В нас така умова:

Сваритися на людях, наодинці ж

Вона така ласкава — неймовірно!

О люба Кет! Як ніжно обіймала

Вона мене, і скільки цілувала,

І скільки присягалась, що вона

У мене закохалася відразу.

Ви ще зелені! Варт би вам побачить,

Як наодинці навіть боягуз

Приборкать може найклятішу жінку.

Дай руку, Кет. Поїду купувати

Собі в Венеції весільне вбрання.

Бенкет готуйте, батьку, і скликайте

Гостей. І ти вберешся пишно, люба.

БАПТІСТА

Не знаю, що й сказать, — та дайте руку.

Хай вам щастить! Домовились, Петруччо.

ГРЕМЙО І ТРАНЬЙО

Тоді — амінь. Ми будемо за свідків.

ПЕТРУЧЧО

Ви, батьку, ти, дружино, й ви, панове,

Прощайте: я іду. Неділя скоро —

Куплю обручки та весільне вбрання.

Кет, поцілуй. В неділю-бо вінчання.

Петруччо й Катеріна виходять.

ГРЕМЙО

Чи видано такий раптовий шлюб?

БАПТІСТА

Панове, до купця вподібнивсь я,

Що посилає крам свій за моря.

ТРАНЬЙО

Лежав у вас він досі без пуття,

А нині зиск чи збиток принесе.

БАПТІСТА

Для мене зиск — то мир в подружжі цім.

ГРЕМЙО

Так, певне, прийде мир до них у дім.

То як, Баптісто, з меншою дочкою?

Це день, якого довго ждали ми.

Я ваш сусід і перший Б’янку сватав.

ТРАНЬЙО

А я кохаю Б’янку так, як вам

Не снилося, й безсилі тут слова.

ГРЕМЙО

Юначе, так, як я, ти не кохав ще.

ТРАНЬЙО

Старий, твоя любов — мороз.

ГРЕМЙО

Твоя ж — пече.

Джигуне, відступись: мої літа годують.

ТРАНЬЙО

Зате мої в очах дівчат квітують.

БАПТІСТА

Панове, зараз я вас розсуджу.

Свою любов ділами доведіть.

Дочку віддам я за того із вас,

Котрий її щедріше забезпечить.

Синьйоре Гремйо, що дасте їй ви?

ГРЕМЙО

Насамперед — даю міський свій дім,

Обставлений багато: є й срібло,

І золото, і дзбани, і миски,

Щоб милій Б’янці ніжні руки мити,

На стінах висять тірські килими,