Сергій Гальченко - Володимир Сосюра

О 17 год. 40 хв. і о 18 год. 30 хв. черговий лікар записував до історії хвороби: «Общее состояние и самочувствие вполне удовлетворительные, жалоб нет. Боли в области сердца не беспокоят, дыхание свободное. […] больной в полусидячем положении, самочувствие удовлетворительное».

Але… о 19 год. 45 хв. сталося непоправне: «Внезапно наступила смерть».

Епікриз до історії хвороби вже записував М. Фененко:

«Хворий, Сосюра Володимир Миколайович, 67 років, поступив на лікування в клінічний санаторій «Конча-Заспа» 5 січня 1965 року зі скаргами на періодичні, короткочасні болі в зоні серця, які рідко з’являлися, на незначну загальну слабкість. Болі мають стискаючий характер, короткочасні, без іррадіації, припинялися після кількох глибоких вдихів. Задишки немає. Немає набряків на ногах. Головних болів та запаморочення не бувало.

25 вересня 1964 року переніс дрібноосередковий інфаркт міокарда передньобокової локалізації. Лікувався в санаторії IV Управління МОЗ УРСР, звідки виписався 2 грудня 1964 року. Протягом місяця був удома, гуляв по вулиці та у сквері. Стан хворого був цілком задовільний.

На гіпертонічну хворобу хворіє з 1951 року. Тиск крові піднімався до високих цифр, 250/140 і вище. У 1959 році переніс інфаркт міокарда.

Об’єктивний стан при вступі до санаторію. Загальний стан цілком задовільний. Хворий ходить. […] Тони серця приглушені до глухих. II тон акцентовано на аорті. Тиск крові – 230/120. Над легенями перкуторний звук з незначним коробочним відтінком. Дихання везикулярне, хрипів немає. […]

У санаторії поставили діагноз: гіпертонічна хвороба II–III ст. Атеросклероз. Атеросклеротичний аортокардіосклероз, коронаросклероз. ____________________ Перенесено дрібноосередковий інфаркт міокарда передньобокової локалізації (25.ІХ.64 р.). Ожиріння II ст. Хворому призначено 10-ту дієту, «Єсентуки» № 17 по 1/4 склянки двічі на день. «Rauvasani» по 1 стол. ложці натщесерце. Дозволено виходити і прогулюватись у коридорі та у дворі до 200 м двічі на день.

8 січня після прогулянки хворий прийшов у палату і викликав чергового лікаря. Скаржився на недостатність повітря, на незначні загрудинні болі та відчуття страху. Було констатовано напад астми середнього ступеня з незначним набряком легенів, який тільки починався. Пульс – 120–130 на 1 хв., аритмічний, тони серця приглушені, II тон акцентовано на аорті. Тиск крові – 200/120. У легенях дихання жорсткувате, вологі, дрібноосередкові хрипи. Після введеного кордіаміну з атропіном та промедолу внутрім’язово, нітрогліцерину під язик, ножних гарячих ванночок, гірчичників на зону грудини всі явища припинилися, самопочуття хворого стало задовільним. Хворий залишався у ліжку в напівсидячому стані. Пульс – 90–94 на хв. з поодинокими екслурасистолами (нерозб. – С. Г .). Тони серця приглушені. На аорті II тон акцентований. Тиск крові – 180/120.

Але о 19 годині 45 хв. раптово настала смерть.

Діагноз. Гіпертонічна хвороба III ст. церебрально-кардіальна форма. Атеросклероз із переважним враженням судин головного мозку та серця. Атеросклеротичний та постінфарктний кардіосклероз. Емфізема легенів (нерізко виражена). Розлад жирового обміну II ст.

Раптова смерть настала, очевидно, внаслідок гострої коронарної недостатності, хоч і не виключено можливості крововиливу в життєво важливі центри головного мозку.

Лікар-патологоанатом у підписаному ним протоколі додав до визначених діагнозів ще й захворювання селезінки та гострий некроз підшлункової залози.

Смерть В. Сосюри стала великим ударом для його родини і друзів, для всієї української літератури.

На похороні поета виступив А. Малишко, промова якого стала несподіванкою для партійних і спеціальних органів. Одразу ж після похорону про виступ А. Малишка доповідав А. Скаба на засіданні президії ЦК КПУ.

Текст промови, яку записали деякі присутні на похороні, поширювався поміж людей. 29 березня 1965 р. голова КДБ при РМ УРСР В. Нікітченко надіслав до ЦК КПУ секретне повідомлення про поширення промови серед молоді й творчої інтелігенції, долучивши до нього і текст, записаний на похороні кадебістською агентурою. Серед усіх доступних нам кількох джерел тексту промови найточнішим є, очевидно, той, який зберігся в архівах КДБ (нині – Служба безпеки України).

Тексти повідомлення і виступу А. Малишка, скопійовані й опубліковані проф. В. М. Даниленком, подаються нижче за оригіналами документів.

Секретно