Александр Подервянский - Герой нашого часу [збірник]

Мирон Опанасович, вчитель.

Зоя Жорівна, вчителька.

Гриша, піонер.

Миша, піонер.

Вася, піонер.

Стася, піонерка.

Носенко, тоже піонер, другорічник

Шкільна лабораторія. Посередині стирчить пластмасовий скелет, обабич його глобус і тваринний куточок.

В тваринному куточку бавляться: жаби, їжачок, білочка, котик та кролиха. Кролиха велика, товста і вагітна. Над тваринним куточком висить макєт роздавленої жаби. Вінчає обстановочку портрет Дарвіна. Дарвін на портреті показує руками на брудну обізяну. З рота у Дарвіна вилазе напис: «Бога – нема».

Входить вчитель Мирон Опанасович і вчителька Зоя Жорівна.

Зоя Жорівна. Мирон Опанасович, шо в нас по плану?

Мирон Опанасович. Чергове заняття по ви вченню життя жаби у світі атеїстичного сприйняття дійсності. Кінцева мета – на прикладі жаби довести учнів до переконання, що Бога нема.

Зоя Жорівна. Одна думка, що Бог є, – це вже хуйня, Мирон Опанасович.

Мирон Опанасович. Звичайно, хуйня, Зоя Жорівна, ще й яка хуйня – це ідеалістичний онанізм.

Обоє замислено мовчать, мабуть, думають про Бога і про те, що його нема.

Лунає дзвоник.

В лабораторії з’являються піонери.

Починається урок.

Зоя Жорівна. Учні! Тема наших занять сьогодні – жаба. Хто з вас знає про жабу?

Мертва тиша, під час якої піонер Вася лапа за сраку піонерку Стасю.

Зоя Жорівна( сатаніючи ). Піонер Гриша! До дошки!

Мирон Опанасович. Спокійніше, Зоя Жорів на, спокійніше.

Піонер Гриша( бадьоро ). Жаба живе в саду. Живиться продуктами народного господарства. Тому жаба – шкідник, її треба знищувать. Наш народ вже давно оголосив війну жабі.

Зоя Жорівна. Проведи дослід.

Піонер Гриша( дістає жабу з тваринного куточка ). З першого погляду жаба схожа на самольота. У неї єсть фюзеляж і шассі. Шассі у жаби розрізняють: переднє ( відриває і показує ) і заднє ( відриває і показує ). В сраці у жаби є соп ло, в котре дослідники встромляють соломину.

Зоя Жорівна. Досить, Гриша. Сідай, п’ять. Миша, продовжуй.

Миша( бадьоро ). Соломину, яка зветься катетером.

Миша встромляє катетер, надуває жабу і пиздить її об стіл.

Потім підбира з підлоги те, що від жаби залишилось.

Миша. В результаті нервового струсу ми бачимо у жаби розлад нервової системи, що привело тварюку до клінічної смерті, ознаками якої служить відсутність потіння дзеркальця.

Миша приклада дзеркальце до жаби – воно не потіє.

Зоя Жорівна. Сідай, п’ять. Починаемо ви вчення нового матеріалу. Будь ласка, Мирон Опа насович.

Мирон Опанасович( дістає з тваринного куточку їжачка ). Діти, хто це?

Піонер Миша. Це їжачок.

Мирон Опанасович. Вірно. Зоя Жорівна, нумо мені скальпеля. ( Заширює скальпелем в їжачка, ріже його і розповідає. ) Їжачок, діти, – це ворог народного господарства. Живиться він народними відходами, тому всередині дуже брудний. ( Показує те, що винув з їжачка. ) Один їжачок за одну ніч з’їдає стільки народного добра, скіки важить сам. Тому їжачків треба знищувать. І тут нам у пригоді стає наша славна авіація. Один самольот за один день знищує стіки їжачків, скіки важить сам. Носенко, скіки їжачків буде знищено за рік?

Другорічник Носенко( бадьоро ). Триста шіст десят п’ять самольотів з їжачками, Мирон Опанасович.

Мирон Опанасович. Знов двійка, Носенко. Хто ж знищує самольоти? Це ж наша гордість. Продовжуйте, Зоя Жорівна.

Зоя Жорівна( дістає з тваринного куточку білочку ). Діти, перед вами білочка – ворог лісів. ( Вона підключає білочку до штепселя і продовжує розповідати. ) Нервове посмикування білочки – це живе свідоцтво міці нашого електричного струму, а також розплата за загублену білочкою тайгу.

Зоя Жорівна відключа білочку і кидає у вікно її обсмалені рештки.

Зоя Жорівна. Що там ще у нас, Мирон Опанасович?

Мирон Опанасович. Кролиха!

Лунає дзвоник.

Зоя Жорівна. От шкода, знов часу не вистачило! Зробимо висновки, діти. Бога нема, а є природа. Природу треба міняти і знищувать все, що в ній не потрібно. А ти, Носенко, дай щоденник, щоб завтра твій батько був у школі.