Іван Драч - Сатирикон. Поезії

Мене ж ректор тут поклав
Щоб я клав на весь анклав
А поклавши не наклав
У штаненцію

В пансіоні «Синьозора»
Моя душа тяжко хвора
Написала позавчора
Цю штукенцію

Треба істину знати просту.
Це мої перші ліки.
Кажуть: Слава Ісусу Христу!
Кажу: Слава навіки!
Треба істину знати просту
І брати її в дорогу.
Кажуть: Слава Ісусу Христу!
Кажу: Слава навіки Богу!

Чому дурні ми? Бо розумні.
Чому ми бідні? Бо багаті.
Ця істина приходить в трумні —
В останній ув сосновій хаті

Невміло сіли на багатстві.
Чи то бомжуємо лінивство.
У струпах, вошах і лайдацтві
Усе батькуєм керівництво.

Ця дурість з розуму навіки
Безсмертне сипле нам насіння
І ми прямуємо – каліки —
За поколінням покоління…

В мирне плем’я чухи-вухи
Прийшло плем’я шобло-йобло
Наробило потерухи
Агресивне одоробло

Все що чухи крили татом
Шобло люто матом крили
Все своїм захтіли мати
Агресивні ці горили

Назву в чухів одібрали
Ті ж здалися клаповухи
Зайшлі хижі як шакали
Обпиваються сивухи

І міркують як би звести
До ноги співуче плем’я
І готують хитрі тести
На покірне те нікчем’я

Кажуть чухи: це занадто
А ми ж ними не гордуєм
Може нас врятує НАТО
Бо себе ми не врятуєм

Може їм сусіди скажуть
Що вестись так некоректно
Чи підсунуть іншу лажу
Некомфортно нереспектно

А тут треба живокосту
Десь на дні знайти погорду
А тут треба дуже просто
Дати в морду просто в морду

Сенатор Лугар нині поможе
Моєму козацькому Лугу —
Чи він оперетковий персонаж
З американського Хелоуїна?!
Ось він удар точковий —
У нашу вкраїнську напругу!
Чи він путінський хитрован?
Чи він бушівська хитровина?
Чекаєте крові дітей,
Кривавиці хочете, суки,
Щоб нас знов розкидало
Від Сибіру аж до Канади.
Згодом Пилатом вмиєте
Напарфумовані руки,
Як в тридцять третьому вмили,
А ми будем конати.
Ось стратегічна точка,
Ти чуєш мене, Америко.
Зовсім не Малоросія,
Зветься вона – Україна.
Вирвемось ми без вас
Зі свого вічного смерку.
Нас порятують діти.
Дитяча душа невинна…

Що за дивна настала ера
Геолог читає
поетам Превера
Поети дивуються
Преверові вірші
Далеко кращі
принаймні не гірші
Геолог веде нас
на львівські концерти
Людкевича можна
пізнати і вмерти
«Кавказ» тут над Полтвою
Вічна зоря є
Ректор допитливо
нас прозирає
Геолог знайомить поетів
з жінками
Він відкопав їх
Гранив їх роками
Тепер діамантами
нам віддаровує
Носіть на здоров’я
Коли в вас здоров’я є
Ректор веде до митців
у майстерні
Жарти дошкульні
Спічі майстерні
Вальяжність у шармі
пашить в східнякові
Крутість характеру
Магма в закові
Мені він Шашкевича
наче дарує
Підлисся уже наді
мною горує
Вбиває в мені крутія—
доробкевича
Аби був довіку я віку
Шашкевича
Як він схилявся над
душами хворими
Прикутий скабами та ше
й кондуфорами
Навік не поглинутий
хижим тим Молохом
Я знайдений теж тим
великим геологом…

Микола Жулинський —
Макогон волинський.
В українській макітрі
При всілякому вітрі
Тре собі мак.
Хай завжди буде так!
А Галя з легкої руки
Пече для всіх маківники.
Щоб головою не поник,
Мені дістався маківник,
І то є добрим знаком,
Доки не сядем маком…

Історика Яворницького
Бентежило його прізвище
Писане по-російськи:
– Я-вор-ницький!
І він постановив собі:
– Буду без вора!
І в пресі російській
Писався пристійно:
– Эварницкий!
Політика Яворівського
Власне прізвище
не турбує —
На Яворівський округ
Він іде в депутати.
Згодом з Яворівського
полігону
З ракети – трибуни
Верховної Ради
Ракетника Кучму
Щодня запускає в космос…

Хоч академік і герой
Не мореплавець
він не столяр
Його не здужав геморой
То не проб’є ні руб ні доляр
На троні міг він розлягати
Та трону в нас
і не світило
На все він зирить з висоти
Маг джентльмен
супермен світило
Багато полишив рубців
На серці час
несамовитий
Між патріотів – горобців
Хіба єдин – талановитий
Міністром був
В керівнику
Світилась європейська
марка
В Патоновім корівнику
Гуманітарна він доярка
Тепер він прем’я роздає
На душу взяв тяжке берем’я
Та знає він чи лиш вдає
Що яке врем’я
таке прем’я