Пауль Целан - Нічийна троянда

Niemand knetet uns wieder aus Erde und Lehm,
niemand bespricht unsern Staub.
Niemand.

Gelobt seist du, Niemand.
Dir zulieb wollen
wir blühen.
Dir entgegen.

Ein Nichts
waren wir sind wir, werden
wir bleiben, blühend:
die Nichts-, die
Niemandsrose.

Mit
dem Griffel seelenhell,
dem Staubfaden himmelswüst,
der Krone rot
vom Purpurwort, das wir sangen
über, o über
dem Dorn.

Ніхто нас не виліпить знову із глини земної,
ніхто не оплаче наш прах.
Ніхто.

Будь славен навіки, Ніхто.
Задля Тебе
ми квітнем.
Супроти Тебе.

Ніщо
ми були, є і будем,
квітуючи:
троянда-Ніщо, Нічийна
троянда.

З маточкою
світлої душі,
тичинкою небесної пустелі,
келихом, що палає
від пурпурових слів, які ми співали
понад, о понад
терням.

Zur Blindheit über-
redete Augen.
Ihre-«ein
Rätsel ist Rein-
entsprungenes» —,ihre
Erinnerung an
schwimmende Hölderlintürme, möwen-
umschwirrt.

Besuche ertrunkener Schreiner bei
diesen
tauchenden Worten:

Käme,
käme ein Mensch,
käme ein Mensch zur Welt, heute, mit
dem Lichtbart der
Patriarchen: er dürfte,
spräch er von dieser
Zeit, er
dürfte
nur lallen und lallen,
immer-, immer-
zuzu.

(«Pallaksch. Pallaksch.»)

До незрячості пере-
конані очі [8] До сліпоти пере- / конані очі — алюзія на рядок з гімну «Рейн» німецького романтика Фрідріха Гельдерліна (1770–1843): «Але найсліпішими є / людські сини». ,
їхнє — «за-
гадкою є
з чистоти постале» [9] «за- / гадкою є / з чистоти постале» — розбита Целаном на три рядки цитата з гімну Гельдерліна «Рейн». — їхній
спомин про
Гельдерлінові вежі плавучі, мево-
окрилені.

Відвідини теслярів-потопельників
з цими
тонучими словами:

Якби прийшов,
якби прийшов чоловік,
якби прийшов у світ чоловік, нині
зі світлою бородою
патріархів: він міг би,
мовлячи про
цей час, він
міг би
лиш белькотіти, лиш белькотіти,
знову й знову,
раз-у-раз.

(«Палакш. Палакш.» [10] Паллакш, паллакш — ці позбавлені конкретного смислу слова любив повторювати німецький поет Фрідріх Гельдерлін, який майже сорок років прожив у стані душевного потьмарення у вежі над Некаром на утриманні теслі Ціммера. В залежності від настрою чи обставин вони могли означати «так» або «ні». )

Schweigen, wie Gold gekocht, in
verkohlten
Händen.

Große, graue,
wie alles Verlorene nahe
Schwestergestalt:

Alle die Namen, alle die mit-
verbrannten
Namen. Soviel
zu segnende Asche. Soviel
gewonnenes Land
über
den leichten, so leichten
Seelen-
ringen.

Große. Graue. Schlacken-
lose.

Du, damals.
Du mit der fahlen,
aufgebissenen Knospe.
Du in der Weinflut.

(Nicht wahr, auch uns
entließ diese Uhr?
Gut,
gut, wie dein Wort hier vorbeistarb.)
Schweigen, wie Gold gekocht, in
verkohlten, verkohlten
Händen.
Finger, rauchdünn. Wie Kronen, Luftkronen
um — —

Große. Graue. Fährte-
lose.
König-
liche.

Мовчання, мов переплавлене золото,
в обвуглених до кісток
долонях.

Велика, сіра,
близька, як найважча втрата,
постать сестри:

Всі наймення, всі
спалені разом
наймення. Скільки
попелу благословити. Скільки
здобутої раптом землі
понад
легкими, зовсім легкими
обручами
душі.

Велика. Сіра. Без-
жужільна.

Ти, тоді.
Ти, з блідим
надкушеним пуп'янком.
Ти у виннім потоці.

(Чи не правда, нас також
визволив цей годинник?)
Добре,
добре, як твоє слово тут мимохідь вмирало.)
Мовчання, мов переплавлене золото,
в обвуглених до кісток
долонях.
Пальці, тонесенькі, мов корони, етерні корони
навколо — —

Велика. Сіра. Без-
слідна.
Вінце-
носна.

Damals, als es noch Galgen gab,
da, nicht wahr, gab es
ein Oben.

Wo bleibt mein Bart, Wind, wo
mein Judenfleck, wo
mein Bart, den du raufst?

Krumm war der Weg, den ich ging,
krumm war er, ja,
denn, ja,
er war gerade.

Heia.

Krumm, so wird meine Nase.
Nase.

Und wir zogen auch nach Friaul .
Da hätten wir, da hätten wir.
Denn es blühte der Mandelbaum.
Mandelbaum, Bandelmaum.
Mandeltraum, Trandelmaum.
Und auch der Machandelbaum.
Chandelbaum.

Heia.
Aum.

Envoi

Aber,
aber er bäumt sich, der Baum. Er,
auch er
steht gegen
die Pest.