Пауль Целан - Нічийна троянда

Одне
й те ж
нас погубило, одне
й те ж
нас
забуло, одне
й те ж нас — —

Die wahr-
gebliebene, wahr-
gewordene Zeile: …dein
Haus in Paris — zur
Opferstatt deiner Hände.

Dreimal durchatmet,
dreimal durchglänzt.

...........................

Es wird stumm, es wird taub
hinter den Augen.
Ich sehe das Gift blühn.
In jederlei Wort und Gestalt.

Geh. Komm.
Die Liebe löscht ihren Namen: sie
schreibt sich dir zu.

Рядок, що лишився
правдивим, зробився
правдивим: …твій
дім у Парижі — є
жертовником твоїх долонь [5] …твій / дім у Парижі — є / жертовником твоїх долонь — цитата з раннього, написаного в 1948 р., себто 12 років тому, вірша Целана «У мандрах», що ввійшов до збірки «Мак і пам'ять». .

Тричі продиханий,
тричі просвітлений.

...........................

Стає німотно, стає нечутно
поза бар'єром очей.
Я бачу, як квітне отрута.
В кожному слові й жесті.

Йди. Повернись.
Кохання гасить своє ім'я: воно
рідниться з тобою.

Mit allen Gedanken ging ich
hinaus aus der Welt: da warst du,
du meine Leise, du meine Offne, und —
du empfingst uns.

Wer
sagt, dass uns alles erstarb,
da uns das Aug brach?
Alles erwachte, alles hob an.

Groß kam eine Sonne geschwommen, hell
standen ihr Seele und Seele entgegen, klar,
gebieterisch schwiegen sie ihr
ihre Bahn vor.

Leicht
tat sich dein Schoß auf, still
stieg ein Hauch in den Äther,
und was sich wölkte, wars nicht,
wars nicht Gestalt und von uns her,
wars nicht
so gut wie ein Name?

З усіма своїми думками я вийшов
за браму світу: там була ти,
о моя тиха, моя відкрита, і —
ти прийняла нас.

Хто
мовить, що все в нас умерло,
коли око нам заломилось?
Все прокинулось, все піднеслось.

Припливло велетенське сонце, сяйно
стояли віч-на-віч душа з душею, ясно,
владно вимовчали вони для нього
його майбутні орбіти.

Легко
розкрилося твоє лоно, тихо
піднявся в повітря легкий подув,
й те, що зіхмарилось, чи ж не було,
чи ж не було воно постаттю, що відділилась від нас,
чи ж не було воно
чимось таким, як ім'я?

Über aller dieser deiner
Trauer: kein
zweiter Himmel-

.......................

An einen Mund,
dem es ein Tausendwort war,
verlor —
verlor ich ein Wort,
das mir verblieben war:
Schwester.

An
die Vielgötterei
verlor ich ein Wort, das mich suchte:
Kaddisch .

Durch
die Schleuse mußt ich,
das Wort in die Salzflut zurück-
und hinaus- und hinüberzuretten:
Jiskor .

Над усім цим твоїм
смутком: жодного
іншого неба.

........................

На устах,
для яких воно тисячним стало,
загубив — загубив я слово,
котре зоставалось мені:
сестра.

У
многобожжі
згубив я слово, котре шукало мене:
Каддіш [6] Каддіш (гебр., буквально „святий“) — завершальна молитва єврейської синагогальної служби, також поминальна молитва. .

Я мусив
пройти крізь цей шлюз,
щоб від- і при- й перенести
це слово в солоний потік:
Іскор [7] Іскор (гебр.) — «пам'ятай», буквально «Нехай Він (Господь) пам'ятає»; тиха молитва, що проказується у певні юдейські свята (Йом Кіппур, Пессах, Шавуот і Суккот) після читання Тори тими членами релігійної громади, які втратили своїх батьків. .

Stumme Herbstgeräusche. Die
Sternblume, ungeknickt, ging
zwischen Heimat und Abgrund durch
dein Gedächtnis.

Eine fremde Verlorenheit war
gestalthaft zugegen, du hättest
beinah
gelebt.

Безмовні запахи осені. Айстра
ненадломлена, увійшла
між вітчизною і бездонням
у пам'ять твою

Чужа самотинність
була відчутна на дотик, ти тоді
майже
жив.

Es ist ein Land Verloren,
da wächst ein Mond im Ried,
und das mit uns erfroren,
es glüht umher und sieht.

Es sieht, denn es hat Augen,
die helle Erden sind.
Die Nacht, die Nacht, die Laugen.
Es sieht, das Augenkind.

Es sieht, es sieht, wir sehen,
ich sehe dich, du siehst.
Das Eis wird auferstehen,
eh sich die Stunde schließt.

Це край, що зветься Згуба,
там в плавнях місяць спить,
і мерзне все нам любе,
що жевріє й зорить.

Зорить, бо має очі,
сяйливі, мов Земля.
В ніч, у трутизну ночі
вдивляється маля.

Вдивляється зористо,
як я і ти, і ми.
Воскресне лід пречисто
ще до години тьми.