Олександр Ганжур - Тиха Країна. Ч.1. Майданна казка

Почав свій розум невеликий

Штурха́ть, аж поки прийде млість.

VІІІ

Смурним ходив один Коала .

Його оточенню опала

Була також сумна й гірка;

Багатіїв жорстка рука

Їх довго проти шерсті м’яла.

Проте надія не зів’яла

Посісти відколись на трон…

ІХ

Як «керував» Хамелеон ,-

Про теє нічого й казати;

Пройшла його пора, мов сон,

І знов поча́ли вибирати

До Зради нового царя.

Коалі милая зоря

Тоді, нарешті, засвітила;

І як би Миша не шипіла,-

Коалі випав ліпший фарт.

Та й звірям був він до вподоби,

Бо їх не зводив до худоби,

І патріотом був – не в жарт.

Х

І почались великі ди́ва:

В Країні лад, у полі жнива,

Між звірів ситі навіть воші,

У Гаспидів не просим гроші,

Воркуємо з сусіднім Краєм,

І прадідів своїх вітаєм,

Та згадуємо ворогів.

В Країні чути ситий спів,

Та зле шипіння з-за кордону…

Аж, зазіхати на корону

З косою Миша почала.

За те посаджена була

У темний льох на кілька років.

Щоб не робила зайвих кроків,

То в робітничому бараці

Її охотили до праці.

ХІ

Та, матір Божа, Кресна сила,

Таке ледащо ти вродила,

Що хоч над нею стій, та плач:

Як вчула Миша про роботу-

На пиці вилізла гидота

Немов по ній пройшовся квач.

І кволою додолу впала,

І сіпалась, ревла, стогнала, -

От-от сконає на руках…

Та лікарям не йняла віри,

І хоч «вилазила зі шкіри»,

Від них тікала по кутках.

Хворіла Миша від роботи…

ХІІ

А втім Коалі злі турботи

Поча́ли Змії додавать.

Бо їм Країни благодать

Була, як ладанка для чорта.

І от у Зраді зла когорта

Поча́ла з тіні поставать.

І вголос почали кричать

Про несусвітнє тії пики,

А глашатаї та музики,

Що в Гадів брешуть на ціпку,

Поча́ли ту бридню гірку

Зливати жителям у вуха.

Звірячий люд те якось слуха

І сатаніє від думок, -

Мовляв, життя немилим стало.

І революції росток

Вже зріє супротив Коали .

ХІІІ

Аж тут до трону надійшли

Країн чужих сановні звірі;

Слова і лестощі несли

Про спільний рай в новому мирі.

І почали рядить про теє,

Що Зрадам слухать залюбки:

Про пиху, – то для них святеє,

А для народів – навпаки.

Іще патякали про гроші,

Про вигоди багатіям;

Народу – теж життя хороше,

Та згідно деяким статтям.…

ХІV

Масні слова лились рікою.

Вони позбавили спокою

Зрадливих владних паничів.

Ті засідали уночі,

Щоб якось викрутить до Згоди .

Про те, як житимуть народи,

Не думав в залі жоден звір.

Коалі в лапах той папір

Вони несли, зібравшись з духом.

Той почухрав собі за вухом,

Надалі взявся до листа…

Хоч Істина бува проста,

Проте пани її сховали,

Бо друкувати наказали

По кілька сотень сторінок.

Коалі аж вкололо в бок

Від того дикого прожекту.

Та нехтувати Зрадну секту

Він зараз же не міг ніяк:

По-перше – був в душі добряк,

По-друге – не дали б закони;

Та й від чужих Країн прокльони

Були йому не-до-ладу.

Бо, мовим прямо, на біду

Коалине сімейство нині

Держало з скарбом різним скрині

В отих Країнах,– у мінял;

Хоча патріотизм хороший

Не в’яжеться з поняттям «гроші»

(А з тим – «офшори» і «обнал».)….

ХV

По всій Країні ґвалт почався,

Бо хто на Згоду сподівався –

Коала те не підписав.

І в Зраді не один стрибав,

Та сипав до царя прокльони.

Ось глашатаї на корону

Поча́ли кликати дурне.

Бо з рук текло життя масне,

А глашатаї та музики,

Усі, від мала до велика,

Служили не своїй землі,-

Чужі заморські королі

Давно усіх собі купили.

І ті вищали, щоб за вила

Узявсь звірячий весь народ;

І щоб усім щасливо жити,

То треба поскоріш здійснити

В стіна́х дворця переворот.

"Та Згода – подарунок з неба,

Його скоріш завірить треба,

Бо буде горе на Землі.

А так – прийде ́ пора достатку,

Настане ера гри й порядку,

Радітимуть діди й малі…."

Так ситі наймити кричали

По сто разів на кожен час,

І мізки звірям проїдали

Щоб закипав народний сказ.

А хто її читав, ту Згоду ?!

Там йдеться, наче, про свободу,

Але свободу від кого?

І де це бачені закони -

Чужому пану бить поклони

Задля кредиту одного?!

І щоб нам дали ті кредити,

То треба ціну заплатити:

Дідівську пам’ять загубить.

А як прийдуть чужії па́ни,