Іван Котляревський - Енеїда [Энеида]

Пушкарівка – село стояло теж на південь від Полтави, зараз злилося з містом.

Будища – на північ від Полтави є Великі і Малі Будища. Співробітники Полтавського літературно-меморіального музею Івана Котляревського вважають, що згадані саме Малі Будища – село, давніше від Великих Будищ.

Горбанівка – село на північ від Полтави. Зараз злилося з містом.

Кликнула мавку вод Ютурну – Юнона покликала німфу, сестру Турна. Німфи – нижчі божества, що жили, за віруванням стародавніх римлян, у морях, річках, полях, луках, лісах тощо як втілення відповідних сил природи.

Камерта вид на себе взявши – союзника Турна, одного з проводирів латинського війська.

Розмир – тут у значенні: перемир'я.

Тулумній к битві підтруняв – йдеться про рутульського віщуна Тулумнія, гарячого прихильника Турна. Щоб зірвати перемир'я між воюючими сторонами і не допустити поєдинку Енея з Турном, він метнув свого списа в ряди противника і вбив одного з дев'яти синів грека з Аркади Гілліпа. І знову розгорівся бій.

Спотиньга – несподівано.

Япид, цилюрик лазаретний – у Вергілія – Япіг, троянський віщун і знахар. Щоб продовжити віку своєму батькові, Іасові, він вивчив цілющі трави і глибоко опанував лікарське мистецтво.

Цирульник (цилюрик) – в часи І. Котляревського в російській армії так звали лікаря. Одночасно він виконував також обов'язки перукаря.

І шевську смолу прикладає – у народній медицині шевська смола використовувалася для заліплювання поранених місць.

Гарлемпські каплі – назва походить від міста Гарлема в Голландії. Ліки вживалися при захворюванні сечогінних каналів.

Султан – оздоба у вигляді пучка пір'я або кінського волосу на головному уборі. Троянські воїни і греки носили кінський волос звичайно на бойовому шоломі.

Зборні ізби – збірні – приміщення, в яких збирався сход.

Жердка – дерев'яна палиця, горизонтально підвішена до сволоків у хаті або хижці. На жердці вішають одяг.

Верзун – шкіряний постіл, лапоть.

Такий, як був Нечоса-князь – Потьомкін Григорій Олександрович (1739 – 1791), найвпливовіший з фаворитів Катерини II, був генерал-губернатором Новоросії, також фактичним повелителем Гетьманщини (Лівобережної України). З політичних міркувань записався в Запорізьку Січ, діставши при цьому, згідно з козацьким звичаєм, прізвище Грицько Нечеса. Звичайно, це ніскільки не завадило йому санкціонувати розгром і пограбування Січі військами регулярної армії 4 червня 1775 р. – через три роки після прийняття Грицька Нечеси в січове товариство, – та покласти в свою кишеню левову частку багатств запорізької старшини. Потьомкін був високого зросту, з статною фігурою, смаглявим кольором обличчя, чорним довгим волоссям на голові, яке звичайно розчісував п'ятірнею (звідси Нечеса).

Оддячивши йому сто з оком – тобто, віддавши йому з лихвою, з процентом. Око – стара міра рідини (приблизно 1 – 1,5 літра), а також ваги (приблизно 1,2 кілограма).

«Іноси! сількісь! як мовляла» – вислів, що означає: згода, хай буде й так! Про мене, як так, то й так!

Метелиця – дуже давній народний масовий танець, що відтворює ритми зимової хуртовини. Відомий ряд варіантів пісень-примовок під цей танець. Ось один з них, записаний за життя І. Котляревського:

Ти в руку не піймав синицю – походить від народної приказки: «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі».

Записки наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 1905. – Т. 71. С. 211.

Кулжинский Й. Некоторые замечания касательно истории й характера малорусской поззии /Укр. журн. – 1825., № 3 С. 186 – 187.

У посиланнях на «Енеїду» тут і далі римською цифрою позначаємо частину поеми, арабською – строфу.

Махновець Л. Сатира і гумор української прози XVI – XVIII ст., К., 1964. – С. 391.

Махновець Л. Сатира і гумор української прози XVI – XVIII ст., С. 392.