А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п'яна!
Де ти в ката забарилась…
Моя крале мальована,
зазначає: «Говорячи про стилістичну залежність Шевченкового твору від бурлескної традиції, маємо на увазі передусім «Енеїду» Котляревського. Вже лайливе звернення до слави в перших рядках вірша своїм комічним нагромадженням лайливих визначень нагадує славнозвісну «художню лайку» персонажів «Енеїди». Шевченкова «краля мальована» дещо схожа на таку ж легковажну Венеру з «Енеїди», що «все з воєнними жила» (Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка: Поезії 1847 – 1861 рр. – К., 1968. – С. 243).
фригійське плем'я не проклято – тут і далі фрігійці – троянці. Фрігією називали область Малої Азії, в межах якої була Троя.
Прометей (у грецькій міфології) – добрий титан, оборонець людей. Допоміг Зевсові перемогти злих титанів і здобути владу над світом; викрав з Олімпа вогонь і приніс людям. За це Зевс звелів прикувати Прометея до скелі на Кавказі і прирік на вічні муки: щодень орел розкльовував йому печінку, а на другий день вона виростала знову. Так прикутий Прометей мучився протягом тисячоліть, поки його не визволив Геракл. «Прометей, – за словами К. Маркса, – найблагородніший святий і мученик у філософському календарі» (Маркс К., Енгельс Ф.3 ранніх творів. – К., 1973. – С. 22). Образ Прометея – мужнього захисника людини, поборника добра і справедливості – один з найважливіших в ряду вічних образів світової літератури. Появившись в «Енеїді» І. Котляревського, так само як і інші образи поеми, в травестійно-гумористичному контексті, Прометей продовжив своє життя в українській літературі.
Як дам! очіпок ізлетить… – збити очіпок жінці (дівчата очіпка не носили) – означало завдати їй сорому. Тадей Рильський у статті «До вивчення українського народного світогляду» писав: «Я пам'ятаю випадок, коли семилітній хлопчина, граючись, скинув очіпок заміжній жінці в товаристві. Жінка розплакалася від образи, що він змусив її, чесну молодицю «світити волоссям». Я пам'ятаю, наскільки безуспішними були якось мої спроби утішити гнів однієї молодиці на іншу, головним чином задля того, що остання її «розчіпчила».
…Наш олімпський предводитель – дворяни губернії та повіту на спеціальних зібраннях обирали з-поміж себе на певний строк предводителя дворянства з числа найбільш знатних та авторитетних. Так, з утворенням Полтавської губернії 1802 р. першим предводителем (маршалком) був обраний князь С. М. Кочубей, що відіграв певну роль і в житті автора «Енеїди». В шостій частині поеми – помітніше уподібнення небожителів великопанській дворянській верхівці, а земних владик – середньому та нижчому прошаркові дворянства з прикметами їхнього побуту.
Зводниця цитерська – походить від назви острова Цітера (Кіфера), де був особливо поширений культ Венери і знаходився її храм. Цітера – одне з імен Венери.
У восьмій пісні Гомерової «Одіссеї» розповідається, як Афродіта (Венера) зраджувала свого чоловіка Гефеста (Вулкана) з богом війни Аресом (Марсом). Розлючений Вулкан у своєму домі потай прилаштував над ложем сіті («Мов павутиння легке, ніхто їх побачить не міг би…»), якими Марс і Венера в момент їхнього побачення були накриті, а потім прив'язані до ложа. Вулкан скликав подивитися на спійманих усіх богів Олімпа. У Котляревського кара ревнивого чоловіка зображена в дусі давніх народних звичаїв – Вулкан підрізав зрадниці пелену. У такому вигляді викритих розпутниць виводили на люди.
Ретязьок – поводок, прив'язь.
То верб'я золоте росло – верба, що росте, квітує, – символ родючості, достатку, життєвої сили, тоді як суха – осідок злого духу, всього ворожого життю. До примовки «Золоте верб'є за ним росте» Іван Франко дає пояснення: «Говорять про щасливого, всіма любленого чоловіка, що ширить довкола себе радість і задоволення» (Франко. Приповідки. – Т. 2. – С. 209). Чи не частіше ця примовка фігурує в іронічному значенні, від супротивного, прикладається в насмішку до нікчемної, осоружної людини, як у даному випадку. Нар.: Куди не повернеться – золоте верб'я росте. (Іноді так хвалять, а іноді ганять. – Номис. – С. 62).
Наброїти – натворити, накоїти.
Мов тілько вилізла з води – за одним з міфів, Венера народилася з морської піни біля скелі на березі острова Кріт.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу