Данте Алигьери - Божественна комедія

43 – 44. А край, що зрештою… – гібелінське місто Форлі. У 1281 р. його облягло папське військо, що складалося з французьких найманців та італійських гвельфів. Гвідо да Монтефельтро, який захищав місто, удався до воєнної хитрості і розгромив обложників, причому знищив велику кількість французів.

45. В зелених лапах нині опинився. – Незадовго до 1300 р. синьйорами Форлі стали Орделаффі, гібелінський рід, в гербі яких був зелений лев.

46. А пес Веруккйо… – Малатеста деї Малатеста да Веруккйо, батько Джанчотто і Паоло, синьйор Ріміні з 1295 по 1312 p., завзятий гвельф. Його песик, старший син Малатестіно Одноокий, що правив з 1312 по 1317 р. Гвідо да Монтефельтро не раз перемагав Малатесту.

47. Монтанья деї Парчітаті – вождь рімінських гібелінів. У 1295 р. Малатеста, борючись за владу, віроломно захопив його і ув’язнив, доручивши нагляд за ним своєму синові Малатестіно, який незабаром, з намови батька, забив свого полоненого.

49 – 51. Міста ж біля Ламоне та Сантерно… – тобто у Фаенці на річці Ламоне, і в Імолі на річці Сантерно владарює Магінардо Пагані да Сузінана (Ч. XIV, 118 – 120), в гербі якого голубий лев на білому полі і який безперервно міняв своїх політичних друзів (пом. 1302 p.).

52 – 54. Той край, де Савйо… – В кінці XIII ст. Чезена була незалежною комуною, але її подеста і капітани нерідко претендували на самовладдя, і тоді вона їх скидала.

67. Потім кордельєром… – Ченці-францисканці підперізувались вірьовкою (італ. cordillo), – звідси їх прозвання: «кордельєри».

70. Пастир головний – папа Боніфацій VIII (на папському престолі 1294 – 1303 pp.).

85. Ватажок новітніх фарисеїв – тобто папа.

86. Що воював в місцях, де Латеран… – У 1297 р. Боніфацій VIII оголосив хрестовий похід проти могутнього римського роду Колонна і його прибічників колоннезців, житла яких були розміщені недалеко від Латеранського палацу, папської резиденції.

89 – 90. Які не здобували Акри… – тобто вороги Боніфація не були ні сарацинами, що захопили в 1291 р. місто Акру, останнє володіння християн у Сирії, ні євреями, які торгували в мусульманських країнах, що християнам було заборонено.

93. Мотуз – тобто чернецький пояс Гвідо.

94 – 95. І як Сільвестра хворий Константин… – За легендою, до імператора Константина, який захворів на проказу, з’явилися вві сні апостоли Петро і Павло і сказали, що його зцілить святий цапа Сільвестр, який переховувався від гонінь у печері на горі Сіратті, поблизу Рима; тоді Константин призвав Сільвестра, прийняв від нього хрещення й одужав.

102. Пенестріна (нині Палестріна) – містечко поблизу Рима, де стояв замок, що належав колоннезцям. Боніфацію не вдалося взяти його силою. Тоді він пообіцяв колоннезцям повне прощення, якщо вони віддадуть йому Пенестріну. Ті погодились, папа зрівняв замок з землею, але слова свого не додержав і змусив колоннезців залишити папську область.

105. Попередник мій – Целестін V.

112. Франціск – патрон францисканського ордену, до якого належав Гвідо.

113. Чорний херувим – диявол.

136. Ті, хто на чварах наживав тягар. – Тобто ті, хто, сіючи чвари і розколи серед інших, мають для себе тягар провини і помсти.

1. Вільними від рим словами… – прозою.

8 – 9. У… краю Пулійському… – Пулья (лат. Апулія); тут у значенні: Південна Італія.

10. Від рук троян – в епоху Самнітських воєн (343 – 290 рр. до н. е.), коли римляни, нащадки легендарних троян, що припливли з Енеєм, підкоряли Південну Італію.

10 – 12. В довгому бою… – під час другої Пунічної війни (218 – 202 рр. до н. е.). В 216 p., після перемоги під Каннами, Ганнібал відіслав у Карфаген хлібну мірку золотих перснів, знятих з убитих римських вершників, як писав Тіт Лівій, який вказував, що дехто говорить навіть про три з половиною хлібні мірки.

14. Роберт Гвіскард – в XI ст. вигнав з Південної Італії сарацинів і візантійців, один із засновників норманського владарювання на півдні півострова і в Сицилії.

16. Чеперано – містечко на кордоні Неаполітанського королівства і Церковної області, біля якого в 1266 р. пулійці, тобто піддані короля Манфреда, зрадницьки відкрили дорогу військам Карла І Анжуйського, що повело до фатальної для Манфреда битви при Беневенто (Ч. III, 103 – 145).

18. Тальякоццо – замок, біля якого 1268 року Карл І Анжуйський, король Сицилії і Апулії, розбив Конрадіна, внука короля Манфреда. Спочатку війська Конрадіна знищили дві третини військ Карла і вдалися до грабувань і розбоїв. Тоді Карл за порадою рицаря Аларда ді Валері несподівано напав з рештою війська на Конрадіна і розбив його. Тобто Алард, не вдівши лати, без зброї здолав у бою.