Валентин Кудрицкий - А листя падають...
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - А листя падають...» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2009, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, Юмористические стихи, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:А листя падають...
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2009
- Город:Київ
- ISBN:нет данных
- Рейтинг книги:3 / 5. Голосов: 1
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
А листя падають...: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «А листя падають...»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його "наш поет".
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
А листя падають... — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «А листя падають...», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Интервал:
Закладка:
Ну а хлопці, киценько, всі вони - коти,
Він зробив роботу. Далі думай - ти.
А тому, красунечко, перше, як кохати -
Думай, чим ти котиків будеш годувати?
14.3.1978 р.
МОЯ ВЕСНЯНКА
Твої очата - промінь сонця
Бентежать більше, ніж весна,
Пройдись ще раз по-під віконцем,
Моя веселко чарівна.
І посміхнись весняним ранком
Теплом давно забутих мрій,
Своїм коханням ураганним
Смуток в душі моїй розвій.
Твої очата - промінь сонця
Бентежать більше, ніж весна,
Пройдись, ще раз по-під віконцем,
Моя веснянко чарівна.
3.3.1978 р.
НА КУРОРТІ
Таких як ти - судити треба,
За що вже ти прости мені,
За те, що ти надію вкрала
На всі двадцять чотири дні.
Радієш з того, що дурепа,
Що не собі і не людям?..
А я чомусь таємно думав -
Що справжня ти, що ти - мадам.
17.11.1978 р.
СИЛЬНІША ВІД СМЕРТІ
Нічка з зорями шепоче а кругом поля,
Скільки кинете ви оком - скрізь моя земля.
В небо руки простягають крани голубі,
Ніжність з зір вони черпають і дають тобі.
Віддають тобі навічно - тільки ти бери
І радій, співай, пишайся, що не вийшла з гри.
Місяць в золоті полоще твій ,дівчино, стан,
А над річкою, над лугом - стелиться туман.
Не хвилюйсь, моя дівчино, певен, - прийде час
Як ковшом зачеплять зорі і жбурнуть до нас.
І де був пісок і глина - виросте трава,
І держава - Україна стане, як нова.
Зацвітуть сади вишневі і моя земля
Стане казкою для всіх нас также, як зоря.
Як для мене ти, кохана,- йшов би навмання,
Так цілуй життя, дівчино, звечора до дня.
Обнімай життя як можеш, помислом душі,
Щоб співали для людини, навіть, комиші.
І щоб ті їм розказали, як сто літ назад
В комишах за волю-щастя помирав Остап.
Біля нього Соломія краплями без сну
День і ніч життя вливала за любов йому.
І, здавалось, смерть ось поруч, захолоне кров,
Та життя сильніше смерті, де життя - любов.
14.10.1962 р.
В ГІДРОПАРКУ
Зоре моя ясна й незгасима,
Світлоока загадко моя!
Ти пригляньсь, як осінь притрусила
Лавочку, де ти була і я.
Як навколо все осиротіло,
І Дніпро став, як бульдог якийсь,
Продуває сирістю все тіло -
Тільки не теплом як ти колись.
А пекучим, злючим листопадом,
Груднем посивілих каменюк,
Де колись під світлим зорепадом
Пив тепло з твоїх коханих рук.
21.9.1967 р.
ЯК ЗГАСНЕ ДЕНЬ
Як зійде зоря в небі ясна
Й сховається в синім гаю,
Я знаю: день божий погасне
Й згадаєш про вірність мою.
Однако мене покохаєш,
Й захочеш втекти - не втечеш,
Бо де ж ти, моя дорогенька,
Ще більшого дурня знайдеш?
22.11.1968 р.
ЯКЩО ВАС ЧЕКАЮТЬ
Коли в лісі птахи співають -
То хочеться жити і жить,
Тим-більше як зорі кивають,
Гукають в гаю побродить.
Тоді і душа молодіє,
І дишеться, ніби в раю,
І море найглибше міліє,
Як вас хтось чекає в гаю.
30.11.1968 р.
ТИ ДУМАЄШ, Я ТОБІ ВІРЮ?
Ти думаєш, я тобі вірю,
Що ходиш у гай ти сама,
Як птахи щебечуть у квітах,
Як в полі гуляє весна?
Чи може вважаєш, що можна
Сьогодні буть там, завтра тут
Як хвильками жито гуляє
І маки у полі цвітуть?
Бо знаю, все те, що говориш -
Не більше як просто слова,
Бо знаю, що ти б не сміялась,
Щоб в гай ти ходила сама.
5.11.1968 р.
ПОРТ КОХАННЯ
Світлані
Скільки живу, благаю небо,
Щоб ти завжди цвіла, як мак,
І щоб завжди я мчавсь до тебе -
Як в рідний порт летить літак.
І скільки б порт не пустував той,
Собі не можу допустить,
Що в порт мого кохання зможе
Літак хтось інший посадить.
І знать, що в сонце і негоду,
Зможеш завжди мене прийнять,
Й за це сьогодні, як ніколи
Я хочу келих свій піднять!!!
25.9.2003 р.
ВИПИЙТЕ ЗА НЕНЬКУ!
Якщо помру, не плачте друзі,
Страшенно не люблю я сліз,
А краще десь присядьте в лузі -
В тіні замрієних беріз.
І посміхніться помаленьку,
І не кричіть мені 'ура!',
А краще випийте за Неньку
Десь біля самого Дніпра.
Бо поки буде жити Ненька
І буде жити наш Дніпро -
То будуть жить і ті померші
Всі, хто людям творив добро.
24.4.2003 р.
ВИТВІР ВІКІВ
Жінка - це витвір всіх віків
Як сатани так і Богів,
Бо сам би Бог, скажу відразу -
Таку б не зміг придумать Азу.
Та створена для того, братці,
Щоб нам було з ким розважаться.
І все ж, при всіх з нею нещастях -
Що від жінок у світі краще?
14.5.2004 р.
ВОЛОШКОВИЙ ЦВІТ
Ти вдихнула у мене життя
І ввірвалась волошковим цвітом.
Думав я, що пройшов ураган,
Але то ще були тільки квіти.
Читать дальше
Интервал:
Закладка:
Похожие книги на «А листя падають...»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «А листя падають...» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Обсуждение, отзывы о книге «А листя падають...» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.