Валентин Кудрицкий - А листя падають...

Душа аж тремтить,
В такому напруженні нерви,
Що ними якби по лужкових вліпить -
То, певно, б воскресли і мертві.
Де сили, скажіть, ми беремо мовчать,
А ще сміємось, що слабенькі?
Та скільки ж цим виродкам можна мовчать
За ті їх котячі молебні?
Їм мало Молдови, Курилів, Чечні -
Так їм ще давай й Севастополь!
А хрена ти часом не хочеш, 'браток',
А разом з ним ще й Сімферополь?
19.1.1997 р.

ПАНИ І КАЙДАНИ
Ну й апетит в партократів! -
Все б загребли, щоб могли,
Як взяти не можуть за груди -
В потилицю мітять вони.
А щоб їх ще більше боялись -
То, ніби горох - сіють страх,
Щоб спокію вічно не знали
Й втікали від них, як собак.
Бо в час, коли люди всі плачуть -
В той час всі радіють пани,
Що, врешті, змогли застрахати
Й одіти рабів в кайдани.
А народ сивухи вип'є,
Десь...стрибне в якесь лайно...
І йому ніщо не треба -
Крім вина і доміно.
Над дорогою вербички
Обливаються слізьми,
Та коли ж ми вже проснемось
І покажем їм, хто ми?!
19.6.1990 р.

КРОВАВІ ЛИСТОЧКИ
Як прийшла весна в діброви
В жовтому жупані,
Просить донечка матусю,
Щоб нарвать тюльпанів.
Не ходи ти в ліс, дитино,
Він кров'ю залитий,
Бо у ньому в тридцять третім -
Твій дідусь там вбитий.
Не ходи ти в ліс, дитино,
Бо то не тюльпани,
То твого дідуся й батька
Червоніють рани.
А тому, коли в діброві
Бачите тюльпани,
Так і знайте, то не квіти,
То - кроваві рани.
То ж коли весна приходить
Там, де ті горбочки,
Із них й досі ще сочиться
Кров через листочки.
8.2.1991 р.

ПРО ВЧИТЕЛЯ
Заспокойся, друже-брате,
Не годиться нам кричать,
Скоро будем в комбінаті
І днювать, і ночувать.
Ну а щоб не спав в суботу
/Наша зауч, щоб ти ріс!/-
Стільки дасть тобі роботи,
Що не витримає й міст.
То журнал, то поурочні,
Тематичний план, конспект,
Будеш бігать в Главк, до учнів,
Розроблять якийсь проект.
Семінари і педради,
Тих стрічай, тих провожай,
Соцекран, весь рік дебати
То про пекло, то про рай.
Розлучайсь мерщій з сім'єю,
Поки ще живий, братан,
Або вже приводь дружину
В УВК й замов диван.
Ти хворіть не маєш права,
Ти ж не завуч і не Бог,
Адже в праці ваша слава,
Ти ж - радянський педагог.
Адже ти не просто вчитель,
Ти - наставник, доставщик,
Ти - куратор, оператор,
ВТК і комірник.
А начальства в тебе стільки -
Як у літній день роси,
А як треба вам курсівка -
Не ходи і не проси.
Так що вірно зауч робить,
Хай її 'боронить' Бог!
Хай за всіх у морі кисне ,
Ти ж працюй за чотирьох.
22.10.1980 р.

ЮВІЛЕЙ
Жуковській о.
Ювілей, це вже не свято,
А скоріше що біда,
Бо вже поруч з вами жінка
Не така вже й молода.
І не так як це раніше
Щебетала і могла...
Що кохала, обнімала -
Не хватало ночі й дня.
Що до ранку дожидалась,
Аби та настала мить,
Коли любий все покине
І до неї прибіжить...
Юбілей, це вже не свято -
А скоріше сум і біль,
Це коли пройшло вже літо
І приходить заметіль.
Та, проте, якщо ти можеш
Ще любить і чарувать,
То за це ото й хотів би
Свого келиха піднять.
І при цьому побажати
Стільки в цьому світі жить,
Поки будеш ти кохати,
Поки зможеш ще любить.
21.5.2005 р.

СВОЇЙ НЕВІСТЦІ
Танюші
Розцвіли під вікном георгіни
І мальвіни у повний свій зріст,
Я додому ішов після зміни
Під веселий бджолиний твіст.
І раділи навколо берізки,
Навіть вітер десь в полі сховавсь
Бо сьогодні в моєї невістки -
Рік учбовий у школі почавсь.
Дорогенька моя, неповторна,
Як я радий, що ти у нас є,
Що така ти прудка і моторна,
І що там де пройдеш, все - цвіте.
Нехай роки тебе не лякають,
Нехай квітне піснями твій дім,
Нехай дітки твої підростають
На добро і на радість нам всім.
Нехай доля тебе не обходить -
І цілує тебе кожен раз,
Щоб завжди ти була молодою
Й чарувала, як квіточка нас.
Як я хочу щоб ти веселилась
І не знала ні горя, ні сліз,
І щоб вічно тебе ми любили
Так, як люблять на світі беріз.
Щоб співала душа твоя й грала -
Так як в полі веселий цвіркун,
І до ста літ - неначе гітара
Грала всіми акордами струн.
19.4.2004 р.

СИНУ
Не знаю, чому посміхалися зорі?
А в серці, неначе, як миші в коморі -
Все шкрябають, шкрябають,все щось
гризуть,
А роки проходять, а роки ідуть.
О, сину мій, сину, повір, щохвилини
Я чую твій голос, як пісню в гаю.
Навіки прокляв я червону калину
А з нею і молодість також свою.
Як спати лягаю - спокою не маю,
Ночами шукаю тебе у ві сні,
За що ж тоді мучусь, за що ж проклинаю,
Читать дальше