Валентин Кудрицкий - А листя падають...

Білі каштани пішли в перукарню
І так поголились, що взнать їх вже марно.
А потім, коли вже й кущі поголила,
То, мов схаменулась: що ж я наробила?
І тут же полились дощі, ніби сльози -
На голі дерева, на клени, на лози.
30.9.1968 р.

ОСІННІ РОЗДУМИ
Я не знаю, чому, та мені кожен раз
Більше осінь чомусь довподоби,
А тому я завжди їй назустріч іду,
Як маленька дитина до здоби.
Посміхається сонце біленьке,
Жовтий лист опадає тихенько,
Хиле жалібно листя голівку,
Ніби мати стара на долівку.
Скільки ж треба людям для утроби,
Чому ж жадні вони, як мікроби?
30.8.1965 р.

НЕЗНАЙОМКА
Перейшла дорогу дівчина мені.
Ой, які розумні, а які ясні
В неї карі очі, тільки придивись,
То в коханні будеш - тільки їй клястись.
Перейшла дорогу, стала в стороні,
Посміхнулась мило може й не мені,
Так кому ж, красуне, ніжні почуття
Поглядом кидаєш, у чиє життя?
Йдуть-гудуть машини без кінця і краю,
Я стою-хвилююся і її чекаю.
Вже й товариш сіпає: годі, йдем додому,
Тільки як без милої житиму я в ньому?
28.11.1961 р.

БІЛІ ГОЛУБОЧКИ
Дарували килима дубочки
Золотого, як травневі дні.
На той килим сіли голубочки,
Натомившись у височині.
Закружляла віхола над лісом,
Стоголоса снігова імла.
Наче Українки Лесі пісня,
Що в болотах, в скелях - скрізь жила.
Золото з берізок облетіло,
З кучерявих кленів, ясенів.
А колючий вітер зимно, біло
З кожним днем все більше скаженів.
І коли одного якось ранку
Я прокинувсь, виглянув на двір,
То побачив шапочки - вушанки,
Що їм вітер всім за ніч надів.
Надруковані в газеті
'Молодь України' 6.1.1977 р.

БЕЗДУШНА ВРОДА
Верби, ніби острівці
Вибігли з-за хати,
Де ж ти, доленько моя,
Де ж тебе шукати?
Де ж тебе я залишив
У лиху негоду
І за що я полюбив
Ту бездушну вроду?
Чи за ніжність, чи за сміх,
Чи за синь небесну,
Чи за той любовний гріх
В ніченьку воскресну?
Верби, ніби хмарочки
Стали біля хати,
Де ж ти,доленько моя,
Де ж тебе шукати?
11.5.1978 р.

УЗАКОНЕНИЙ ГВАЛТІВНИК
Для щастя власного в житті
Нічого не жалій,
А тим , хто стане на путі -
Ти об'яви всім бій!
Не слухай того хто говорить,
Що можна вік прожить -
Як вийти заміж просто так,
І мужа не любить.
Можливо, я і не правий,
За що вже вибачай,
Але тоді вже краще так:
Зустрілись... і бувай.
Навіщо Господа гнівить,
І брать на душу гріх,
Якщо не хочеш потім стать
Коханкою для всіх.
Бо жінка та, що не коха,
\Ти вже мені пробач!\-
То вже не жінка, то - змія,
То у сім'ї - палач.
Обдумай все. Тобі з ним жить.
Нащо тобі ті люди?
Людям аби горілку пить,
І дертись на всі груди.
23.10.1961 р.

ПРИЙШЛА НЕДІЛЯ
Прийшла неділя, день чудесний,
Такий, як всі буденні дні,
Але в буденний день на серці
Чомусь приємніше мені.
Чому?- не знаю. А можливо
Тому, що є де час дівать?
А в вихідний - весь день самотній,
Хоч скрізь красунь, що й ніде стать.
Проходять хлопці і дівчата,
Жінки з собачками, весна,
А я ще й досі невгамуюсь,
Бо хочу те - чого нема.
30.11.1961 р.

ХТО РОЗСИПАВ ЗОРІ?
Ларисі
Запитала якось донечка у мене:
-Чому на берізках листячко зелене,
Де зима береться, де беруться діти,
Хто весну придумав і рожеві квіти?
Чому так як вечір шепчуться тополі,
І чому всю нічку Місяць світить в полі?
Ще вона питала /дай Боже згадати!/,
Хто навчив зозулю гарно так кувати?
Слухав я дитину й що? - не знав казати,
Скоро ось почнеш ти хлопців чарувати
І тоді так само теж почнеш питати:
-Хто людей навчає ніжить і кохати?
24.2.1975 р.

ЩОБ СТАТЬ ДОРОСЛИМ
-Куди ти так спішиш, братеня?-
У меншого питає Женя.
Грицько поглянув з висоти:
-Хочу дорослим стать як ти.
-Той, хто дорослим хоче стать -
Повинен вічно пам'ятать,
Якщо ти дав громаді слово -
Стримай його обов'язково.
А щоб по-іншому сказать,
За вчинки тре' відповідать.
Дорослим можна стать і в п'ять,
Але багато треба знать.
Навіщо це тобі, браток,
Адже ти й так в нас молоток,
Нащо тобі ті урагани,
Що всім несуть дорослим рани?
Живи спокійно і радій,
Що ти нічийний, що ти свій,
І ні від кого незалежний,
Хоч світ для всіх він - перехресний.
28.6.2002 р

КОТИКИ
Кажеш, що на тебе ще весна не діє,
Так чому ж від дотику рук моїх ти млієш?
О, моя голубонько, ще ніхто відколи
Сам втікти від себе не зумів ніколи.
Бо це вже відомо кожному із школи:
Як втечеш від Юри, прийдеш до Миколи.
Так в житті написано, так в житті ведеться,
Читать дальше