Валентин Кудрицкий - А листя падають...

І до тома Купріна
Не давали Подоляна
І мої вірші сповна.
То ж нехай живуть на світі
Принципові продавці,
Бо і сам не знаю того -
Як би зводив я кінці?
25.12.1984 р.

ЖИТТЯ КРУТИТЬ ЛЮДИНОЮ
Хтось людиною так крутить,
Ніби, чорт козою,
Що не встигнеш озирнутись -
Як вже й смерть з косою.
І ніякі голосіння
Вам не допоможуть,
Душу витрусять із тіла,
Прах на стіл положать.
Життя крутить людиною,
Як осінь листочком,
Тут ось жив, ходив, сміявся -
Й ось лежить клубочком.
Вчора радував і ніжив
Полум'ям гарячим,
А як впав - закрилось небо
І бувай, козаче...
І на ваше тепле місце
Прийдуть молоденькі
Ті, що будуть вже співати
І пісні новенькі.
Я стою й радію мовчки.
А чому? - Не знаю.
Може тому, що й цю весну
З вами ще стрічаю?
Ну а як же я - людина,
Це сильне створіння,
Чим від листя відрізняюсь
У хвилини тління?
Скоро й ми як і листочки
Личком всі поникнем,
Добре, ще як добрим словом
Хтось за нами гикне.
12.10.2001 р.

МИКОЛАЙ І БАТЬКО
Батько, коли я кінчив школу
Дав оберіг мені - Миколу.
Перехрестив мене в дорогу,
А далі, мов, довірся Богу.
Надійсь на себе і на небо,
І буде в тебе все як треба.
З тим я й ступив в широкий світ,
Але не все робив як слід.
Шукав в житті свою дорогу,
І не завжди молився Богу.
Шукав краси земної цвіт,
Та не завжди духовний світ.
Бо істини не знав я теї,
Що самий страшний яд, то - феї.
Тому я стільки літ підряд
Те і робив, що пив той яд.
Й тепер, як дров я нарубав,
То і про Господа згадав.
І слава Богу! Слава Богу! -
Що допоміг знайти дорогу.
17.9.2003 р.

НАЙБІЛЬША ЦІННІСТЬ
Найцінніші в нашім світі -
Це господні заповіти,
Й хто подружиться із ними -
Ті не стануть голубими.
Найцінніші в нашім світі -
Це дружина, діти, квіти,
Світлі запахи дібров,
Ніжність, вірність і любов.
Найцінніші - честь і розум,
А де честь - обходять грози,
І хто ці закони знає -
Того й лихо обминає.
22.1.2001 р.

ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ
Йду я в світ сивіючи, де Боги живуть,
І за мною тисячі в царство те ідуть.
Голови похнюпивши, йдуть на божий суд
Й ті, що вічно мучились,
Й ті, що чинять блуд.
І ніхто не вирветься з тих обіймів рук -
Будь ти хоч міністром,
Й будь хоч Гек, чи Чук.
І чи жив ти праведно - кара всім одна!
От і справедливість. От вона яка!
То ж, навіщо, думать про Небесний рай?
Краще все що маєш - на землі роздай...
Зацвіла черемуха у моїм садку,
З юності спекотної в мудрий світ іду.
Ой, моя черемушка! Білий - білий цвіт,
Забери від мене хоч з десяток літ.
7.5.1997 р.

ВКРАДЕНІ НАДІЇ
Кожен день в нас 'Варшав'янка'
Під вікном гвалтує.
Радуйсь ,мамо - Україно!-
То народ святкує.
Всі втікають з України
Поближче до Бога,
Щоб не бачить ту сволоту,
Родом від бульдога.
А Кравчук з Плющем регочуть,
-Хай народ помріє,
Ми ж, Ванюшка, не садисти,
Хто ж їх пожаліє?
7.2.1997 р.

ДВІ ДОРОГИ
Життя - це квіти це і бруд,
Що вічно в парочці ідуть.
Й куди б ти , брате, не пішов -
Там де біда, там і любов.
І все це так переплилось,
Що важко взнать, де рай, де зло.
У власний дім було зайдеш,
Й де Бог, де чорт - не розбереш.
Зустрінеш фею - то змія,
Змію зустрінеш - ангеля.
Хочеш любить - хочуть убить,
І що тоді, скажіть, робить?
Тому з усіх доріг, дорог -
Іди по тій, що каже Бог!
І завжди, брате, пам'ятай:
Там, де любов - там тільки рай.
А там де ніч і де війна -
Там світом править сатана.
Із двох доріг пізнай одну,
Але не ту, що на війну.
Як будеш ти богослухняним? -
Обійде бруд, обійдуть ями.
А щоб була легка дорога -
Не забувай хвалити Бога.
Бо там де Бог - любов і рай,
І це ти вічно пам'ятай.
25.5.2004 р.

Я ВСІХ ЛЮБЛЮ!
Шумлять жита і хвиленьками грають,
А десь в садку виспівує кларнет:
-Я всіх люблю, я всіх жінок кохаю,
Але за що? - так це вже мій секрет.
Й чим більше я живу - тим більше жити хочу,
Вдивлятись в небо, в далі голубі,
Й за цю любов, за ці веселі очі -
Я вдячний тільки Богу і тобі!
12.6.2000 р.

БІЛА КАЗКА
Цілу ніч надворі вітер,
Як гієна завива,
То постукає у двері,
То в кватирку із двора.
То підніметься, як коршун
І завиє в димарі,
Мов за ним чорти женуться
Не іначе, як мітлі.
Ми з татусем під пірину
Поховались, лежимо,
Ну а він як загуркоче
Кулачищем у вікно.
І патлатими бровами
Вліз проз щілинку до нас
І гукає: гей, хазяїн,
Із Різдвом Христовим вас!
А як ми проснулись вранці,
Закричали всі'ура!'.
Дуб у шапочці - вушанці
Читать дальше