Валентин Кудрицкий - А листя падають...
Здесь есть возможность читать онлайн «Валентин Кудрицкий - А листя падають...» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2009, Издательство: Профі, Жанр: Поэзия, Юмористические стихи, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:А листя падають...
- Автор:
- Издательство:Профі
- Жанр:
- Год:2009
- Город:Київ
- ISBN:нет данных
- Рейтинг книги:3 / 5. Голосов: 1
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
А листя падають...: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «А листя падають...»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
Народився автор на Житомирщині серед мальовничої природи, яка надихнула його /як і його землячку -/Лесю Українку/ на поетичний лад, глибоко зачепивши ще в юності струни душі.
Тому більшість його поезій присвячені найкращим людським почуттям /і в першу чергу/ любові до найсвятішого на світі - до Жінки.
Струни його серця дзвенять таким ліризмом, глибиною щирості і правди. Манера його письма наближається до пісенно - народної творчості, а тому його поезія самобутня, без нашарувань впливу ззовні. Хоча в деяких інколи чути знайомі інтонації, зустрічаються вже знайдені поетичні образи.Але це лише збагачує його твори, не перекриваючи його світосприйняття.
Поряд із ліричними творами автор пише гумористичні і сатиричні, в яких гостро відгукується на проблеми сьогодення. Серед них - байки, частівки, сатиричні куплети. І в них він яскраво демонструє майстерне володіння словом. Дістається в його гуморесках бюрократам, хапугам, ледарям і новоспеченим олігархам і всіляким прой дисвітам. В цій збірці є твори і з елементами еротики. Але автор в них не переступає межу дозволеного, дотримуючись моральних канонів. Історія багата на імена поетів, які не обійшли і цю грань творчості.
А тепер читачеві хочу сказати, що автор не професійний поет. Свого часу він закінчив будівельний технікум і все життя працював на будовах України, Сибіру. І часто після праці біля багаття читав свої вірші товаришам, які називали його "наш поет".
Життєвий досвід, зустрічі з поетами Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Сільвою Капутікян, Знайомство з Василем Симоненко, Станіславом Жуковським, Миколою Сингаївським та багатьма іншими допомогли йому сформувати власне світобачення, свою манеру письма, свій образний стиль. І хоча автор дав збірці назву з осінніми інтонаціями, душа його, як в юності молода, і струни серця знову чекають в образі дівчини красуню - весну. Хочеться побажати читачеві самому переконатись в щирості цих слів.
Заслужений діяч мистецтв України МИКОЛА МАЛІЧЕНКО
А листя падають... — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «А листя падають...», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Интервал:
Закладка:
Але він має пити що і їсти.
Бо вся його поезія з води.
Мовчить читач, та автор не дрімає.
Автор мовчить від геніальної бурди,
Ну а читач від того, що читає.
9.3.1988 р.
ЗАВІХОЛЕНІ СКРОНІ
Завіхолило, захурделило
Батогами веселих стріл,
З тих часів як тебе біля річеньки
Під вербичкою я зустрів.
Вже давно з них осипалось листячко,
І на скроні подерся туман,
А мені ще хотілось так вирватись
За село,де пишався каштан.
І під музику сивих коників,
І дзвінкий соловейковий свист -
Цілувати тебе, як русалочку,
Як цілує артистку артист.
Ой, ви зорі мої! Ой, ви зіроньки!
Помаленьку проходить мій час,
І хоч скроні мої завіхолені,
Але й досі не можу без вас?
26.9.1990 р.
КОРАБЕЛЬ ЖИТТЯ
Вже скоро, миленька, вже скоро
І наш кораблик відпливе,
І наші душі у безсмерття,
Лишивши тіло, понесе.
І над безмежними віками
З вітрами будемо гулять,
Зате, тоді із ким захочем -
Над світом будемо літать.
Аж поки, знов літ через триста,
А може й через тисяч п'ять -
Ми знов повернемось на землю,
Щоб долюбити, докохать.
6.4.1990 р.
ПРИЙДИ
- Хочеш мене лишить біди?-
То обдури, але прийди...
16.4.2004 р.
КОРЧІ НА ПАПЕРІ
Я в академіки не прусь,
І як вони писать не буду,
Бо хочу гідно послужить
Не лише їм а й всьому люду.
Щоб і безграмотний мужик
Міг зрозуміть, про що йде мова,
Й не спотикавсь, мов, за корчі
За ті слова, що не відомі.
Сказали б просто, що пани
Тоді по-справжньому всі раді,
Як хтось придумає слівце,
Яке не знають і в сільраді.
І бігай з словом тим весь день,
Як дурень з ступою по місту,
Щоб хтось його розшифрував,
Та ще й з професорським тим змістом.
Приглянтесь, ви до Кобзаря,
Чи хоч одне, знайдете, слово -
Якого б ти чи я не знав,
Та, видно, це не панська мова.
Візьміть, для прикладу Драча,
Такого в вірш понавтикає,
Не знаєш, як і пояснить,
Коли якесь дитя спитає.
Бо, певно, думає, якщо
Більше корчів понавтикає,
То всі відразу загудуть:
- Який розумний Драч - все знає!
4.4.2003 р.
ТИМЧАСОВА ПОРОХНЯ
Поет не той, що сипле рими,
Ніби, хурделицю зима,
Поет він відчуває ритми,
Де щира правда, де брехня.
Слово поета - це як постріл,
Що оживає і вбива,
Яке нікого не обходить
Так, як комбайн хліба в жнива.
Поезія - не просто зброя,
А щось сильніше у стократ,
Адже ракета раз стріляє,
А слово - вічне, як Сократ.
Поет підспівувать не стане:
Для нього - честь, чи Калима,
Тому сьогодні поміж нами
Багато декого нема.
А ці, що поки задержались,
Цю плагіатську порохню
Час розмете її й розвіє -
Як всяку підлість і брехню.
3.4.2003 р.
ПОСТРІЛ У МАЙБУТНЄ
Поет народний - той, що пише
Чим людська спільнота дише,
А придворний - в дудку грає
Тим, хто в дудку щось кидає.
А тому: один - народний,
Інший,вибачте, придворний.
Й хоч часи такі настали,
Що читать всі перестали,
Й все ж, напевно, той правий -
Що помер, але живий,
Бо все справжнє - незабутнє.
То - як постріл у Майбутнє.
7.11.2001 р.
ДОМОКЛІВ МЕЧ
Поет, якщо він справжній,
То кращого слова нема.
Він, як обух для начальства,
В'язниця йому не страшна.
Бо знає за кого страждає,
Для нього, що батько, що син,
І доля його не лякає,
Його не підкупиш нічим.
Поетів начальство не любить,
Бо ті, як Домоклів меч,
То послана Богом кара -
Для всіх, хто несе людям смерч.
22.9.2001 р.
ПАДАЮТЬ ЛИСТЯ
Листя на брук опадають,
А люди проходять, а люди минають.
Люди! Навіщо ви топчите листя?
Люди проходять. Падають листя.
23.10.1968 р.
БІЛІ ЖУРАВЛІ
Стали дні невимовно-похмурі
І тумани в полі залягли,
Осінь вже заграла на бандурі
На все небо пісеньку'курли'.
Вітер десь за труби зачепився
І трясе, як сірий вовк зайців...
Я ішов й на небо задивився
Як летіла зграя журавлів.
16.11.2003 р.
ЧИ ТИ ПІДРІС?
Присвячую Сосюрі В. М.
Коли гуляв над лісом травень
І пах із берега полинь,
Тоді й сказав мені Сосюра:
-Пісні відспівані - відспіваним покинь.
І з тих часів води немало
Дніпро у море переніс,
А я ще й досі чую голос:
-Ну, як ти синку, чи підріс?
21.5.2004 р.
ТРАВЕНЬ ВИШНЮ ОДЯГАЄ
Травень Вишню одягає,
Ніби дівку під вінець,
А Берізка позіхає:
-Слава Богу. Накінець.
І до Дуба посміхнулась:
-Ну а ти чого розкис?
На весілля Вишня просить,
То ж піди хоч поголись.
13.12.1982 р.
ПРО ВІЧНІСТЬ
І так помалу - помаленьку
Читать дальше
Интервал:
Закладка:
Похожие книги на «А листя падають...»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «А листя падають...» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Обсуждение, отзывы о книге «А листя падають...» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.