Валентин Кудрицкий - А листя падають...

Скажи ж мені, синку, я юність свою?
Скажи мені, синку, ну чим завинив я
Що цілими днями, ночами один,
Скажи ж, мені милий, мій хлопчик єдиний,
Та хто ж не хотів би щоб в батька був син?
26.10.1962 р.

ОТЕЛО
Можливо час колись пролине
І в серці біль зневаги згине,
Але , порадьте, як простить
Тому - хто любить біль робить?
Як же ,скажіть, простить розбій
Отій худобині блатній,
Яка заливши очі хмелем,
Вважає, що вона Отело?
Й хоч роки, як бурхливі води
Стирають з пам'яті журбу,
Та поважать себе не стану -
Як підлість будь - кому прощу.
Таких як ти вбивати треба,
Бо де горілка - там і зло,
І, видно, що обом нам, хлопче,
В цьому житті не повезло.
13.9.2001 р.

ГРІХ І БРЕХНЯ
Може це і грішно? -
Та не нам судить,
Як людині хочеться
Й ще когось любить.
Може це і грішно? -
Важко це сказать,
Як сусідка тулиться...
Як їй відказать?
Жаль, що зрозумів я
Істину оту,
Як уже по суті
Потяг мій ту - ту...
Може це й негоже,
Може це і гріх,
Та, щоб міг сьогодні
Я б, мабуть, їх всіх...
А тому, вам - любі,
Хочу всім сказать:
-Люди! Не соромтесь
Ніжить і кохать!
Бо все те що вчили
Нас колись - брехня.
Гріх не там, де люблять,
Де гріха нема.
21.11.1984 р.

ЛЮБОВ І ВІЧНІСТЬ
Чи то годинник зупинився,
Чи забарилася зима,
Чи то так час іде повільно
Коли коханої нема?
Чи може хтось вчепивсь за хвильку
Й держить руками обома,
Аби в мій дім моя кохана
До мене щоб як-довше йшла?
Бо як ніколи та хвилина -
Як літній цвіт серед зими.
Й скільки б хвилину не чекали -
Не дочекаємося ми.
17.6.1990 р.

ПРИСВЯЧУЮ ТЕЩІ
Ми уже спимо, як теща
З десяти до десяти,
І не ходимо гуляти,
Бо за сном нема коли.
Ми уже не йдемо снідать
І обідать заодно,
Та, зате вже й без дієти
Стали ми, як Більмандо.
Й перестали вже радіти,
Бо нічого не їмо.
18.1.2006 р.

ЧОМУ НЕ ЛЮБЛЯТЬ ТЕЩ?
-Чому не люблять тещ, свекрух?
-За їх 'антинародний' рух.
Своїх дітей будуть кохати -
Хоч їх давно пора 'вбивати',
Зате, чужі, будь ті й святі -
Вони однако їй не ті.
Тому в нас тещ й не поважають,
Бо донькам ті ціни не знають,
І зятя можуть так облити -
Що потім вже й не відбілити.
А тещ, що зятя поважають,
Навіть, Боги оберігають.
Бо тих, що наставляють роги -
Рятують їх хіба що ноги.
Щоб тещі все це пам'ятали -
То лиха б зроду ті не знали.
18.1.2006 р.

ТЕЩА НА КУРОРТІ
Жиє теща в зятя, ніби на курорті.
Зять не б'є її як інші кулаком по морді.
Зразу в хату як зайшла - то була, як кішка,
А як рік - два пожила стала, ніби діжка.
Але теща то є теща й залишиться теща,
Може діжка то для рими, може теща й легша?
То казала що не п'є, що вона не хоче...
Нині хлище все підряд й цілий день сокоче.
То ледь ноги волокла, зараз вже й брикається,
Стала, вибачте, така й на мужчин кидається...
Скільки хоче - стільки спить. А проснеться - зразу
Зять їй тягне баличок, донька тягне зрази.
Зараз вже боюсь я навіть сам лишитись дома:
Піди знай що в голові там - тирса чи солома?
Зараз вже боюсь один в ванну йти помитися,
Ну а раптом прийде й скаже:
-Хочу подивитися...
30.1.2006 р.

НАШ ГОЛОВА
Пану Сушицькому М.І.
Як іде і ніс повісив -
Значить, ще не випив Міша,
А як йде й шумить трава -
Значить вже хильнув злегка.
А як всі обходять з жахом
Так і знай, що випив флягу.
9.6.1992 р .

СПОВІДЬ ГОЛОВИ
-Хто б її ту пив заразу,
Та така робота наша.
Як не вмажеш грам сімсот -
Не пойме тебе народ.
А як вип'єш - ОГОГО! -
Всі приймають за свого,
То ж в Сірка позичиш очі
Й мусиш пить. Хіба ти хочеш.
9.6.1992 р.

СКАКУНЕЦЬ
Сніг, куди не кинеш оком,
Під ногами тріскунець,
А по полю мчить галопом
Молоденький скакунець.
І летить, як вихор в простір
В ту безодню лугову,
І по полю за собою
Тягне хмарку снігову.
2.1.1992 р.

В ЗАМЕТІЛЬ
Ой, як хочеться зимою
Порозважитись з тобою,
Й там, де ліс дрімає, поле
Там, де спить зима довкола,
Де гуляють білі мухи,
Заметілі, завірюхи,
Й там, де сніг бере розгін
Від дібров аж до колін,
Граючись,- звалить в той килим
І всю ніжність з себе вилить.
І, качаючись по ньому,
Пить і пить юначу втому.
Хай нам заздрить заметіль,
Що в душі в нас бродить хміль.
Хай не думає зима,
Що закоханим страшна.
30.1.1992 р.

ГОРОБЦІ І СНІГ
Освіжило ліс і поле снігом, що аж очі коле.
А веселі горобці повсідались на стовпці
І такий вчинили крик: чик - чирик, та чик - чирик,
-Мов, навіщо ця пороша? Краще б вже
Читать дальше