Валентин Кудрицкий - Квітка кохання

І у всіх світились стегна...
Аж ревли осики.
– Чим же ви не задовільні?–
Той набравсь відваги.
– Бо на мене не звертали
Мужики уваги...
– Але ж ви уже старенька,–
Й глянув їй на рожу…
– Та яка ж бо я старенька,
Яж лежать... ще можу?
27.12.1988 р.

СОБАЧА ШКОЛА
– Ти чому, – до Гриця мати,
Став, як ворон, каркать?
– Думав, в школі вчать співати,
А там – учать гавкать.

ДИВО В ЛІСІ
Дві берізки у тайзі
На одній стоять нозі.
Так бідняги нализались,
Що ледь-ледь з землі піднялись.
Ще й хіхікають: Ой-ой –
Клен повзе, немов герой.
П’яний ясен на виду
Вткнувся носом в лободу;
Ну а біленький бузок
Десь забився у садок
І під пісеньку хрущів
Визирає з-під кущів.
– Що за диво, що за «біс»,
Що кричать всі на весь ліс?
Кажуть, навіть ожина
Нализалась так вина,
Що задерла в небо ноги
І лежить серед дороги.
А красунечка-калина,
Як засватана дівчина,
Підняла свою спідничку
І попленталась в водичку.
От так диво-дивина!
Хто їм стільки дав вина?
Чому всі так стали пить,
Ніби день лишилось жить?
21.07.1984 р.

ПІДУ В ПРОФКОМ
Піду в профком і подивлюся
Кому там премії дають?
Бо хочу взнать, – до Олі Нюся, –
Кого іще крім нас ї...ть?
15.12.1988 р.

ЗА ГРУДАШКИ
За грудашки, що в Наташки,
Хоч сьогодні в «рукопашний».
15.12.1988 р.

НА КАЛИНУ ПОДИВИВСЯ
На калину подивився
Й на дівчину повалився…
– Так тобі, ото, і треба,
Щоб не лазив, де не треба.
15.12.1988 р.

ЗАКОХАНИЙ БАНДИТ
Моєю не була і знаю, що не будеш,
А навкруги шумлять, цвітуть сади.
І кожен раз утомлені сусіди
Приходять, щоб напитися води.
В тебе сім’я і ваші спільні діти,
На всіх одна і радість, і біда.
Чи ж можу я чужі зривати квіти,
Й чи матиму на їх колись права?
Так, я люблю, та що з того кохання
І про яку любов з бандитом говорить,
Що вліз в чужу сім’ю, принісши всім страждання,
Хіба такого зможеш полюбить?
8.1.1983 р.

ПРИХОДИТЬ ЧАС
Приходить час, як страхи всі зникають,
Коли на Південь ластівки летять,
Коли над вами Янголи літають
І вас уже не хочуть відпускать.
14.12.1988 р.

ПОЕТ І РОСА
Поет повинен вільним буть, як вітер.
І бездоганно чистим, як роса,
Бо там, де він, – там вічно квіти квітнуть
І цілий рік що слово – то й весна.
16.5.1988 р.

ХОЧУ БУТИ ЩАСЛИВИМ
Я в поглядах жінок купаюсь,
І їх запрошую в танок.
Я в женихи не набиваюсь,
Згоден і так – хоч би разок.
Можливо, це звучить сміливо?
Та нам до жартів не звикать,
Я хочу буть в житті щасливим,
І щастя іншим дарувать.
15.9.2010 р.

ВДОВА І ШЕФ
Штулю В. П. і Біловій Е.І.
Робітник помер зненацька,
А вдова робітника
Просить шефа дать автобус
Для потреб відходняка.
– Щоб вам міг я дать автобус,–
Став той шеф вдові бубнить,–
То його, той транспорт, треба
Замовлять зазделегідь.
Начальству ми тоді потрібні,
Якщо йому щось можем дать,
А якщо ти помер, «негідник»,
На тебе можна і начхать.
І це вже всі повинні знать.
17.9.2010 р.

ОСІНЬ НАД СЕЛАМИ
Осінь над селами витає
І стала листям посипать,
І хоч ще Сонечко палає,
Та стало в полі холодать.
А під горою, як пани губаті,
Під Соцем позіхають гарбузи,
А біля хати клен стоїть горбатий,
Ніби гукає всіх: – Ідіть сюди!
18.9.2010 р.

ВСІ ЧЕКАЮТЬ ПОДАРУНКІВ
Щоб не ваші власні шлунки,
Всім дали б вам подарунки.
26.8.2003 р.

«ВОГНЕГАСНИК»
Над горою Місяць світить,
З гірочки спускається,
А дівчина носом крутить,
У ставку купається.
– Ти чому така весела?-
Гриць дівчину достає.
– Ну, не можу ж я сказати,
Що горить нутро моє.
Гриць уважно подивився
І пішов таксі ловить.
– А як так, то одягайся,
Їдем «полум’я гасить».
4.6.1988 р.

СЯДЬ, ПОГОВОРИ
– Де шепочуть явори –
Сядь, посидь, поговори,
Розкажи про те, про се,
Де ходив, куди ідеш?
Розкажи нам анекдот,
Й можеш знову йти в поход.
Люд наш любить погутарить,
Особливо, як затарить.
4.6.1988 р.

КОЛИ ГОЛОДНІ
Ми всі, мов чокнуті часом,
І кожен з нас, як цуценя,
І ніби буслі за селом,
Які шукають жабеня.
26.7.2009 р.

ТАМ, ДЕ ЗЛО
Де тільки ти – там вічне зло.
Скажи ж нарешті, хто ти, хто?
Бо я уже, браток, від зла
Біжу від тебе, як козла.
26.8.2003 р.

ВИКОНРОБ І ПЛЯШКА
Хто сказав, що виконроб наш
З пляшкою не справиться?
Ось поставте, буде пити
Поки й сам не звалиться.
Читать дальше