Сергей Жадан - Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років

– привіт Андрюха ну шо як житуха?
– та так помалу у горлі сухо
кондишн гигнув задуха
води нема грошей катма
а ти шо?
– та хана
взяв учора стакан
лайно план
цигану висну штуку
пам’ятаєш Альону?
кинула мене сука
– а взагалі?
– та лажа вчора футбол
поки сука на мене гнала
пропустив гол
навіть повтору не бачив
– а я на роботі втикав
підарас директор півдня напрягав
гірше за твою суку Альону
типу «кінець місяця!» м’ать
– а шо вдома?
– та шо вдома вдома мрачняк
божа срань таргани бардак
я чо дзвоню може по пиву?…

Скажена липнева злива
Пиво текіла пиво
Тьолки зашпортуються на своїх каблуках

– то як тебе, сонце? Ніна? Свєта? аааа нах
– ну шо Андрюха до тебе?
– за положняк
– у тебе ж нічний біля хати?
– стакан лайна дві кімнати
– ніштяк!

я би хотіла поговорити зі старим Генком
молодий і п’яний Чінаскі зі мною не розмовляв би
я би хотіла поговорити зі старушком Джексоном
тримаючи ніби пластирем своїми долонями кавалки його обличчя
юний Майкл мене послав би
я би випила чого-небудь зі старим Тайсоном
Залізний Майк вибив би мені зуби
по молодості зірки таке собі дозволяють
думаю, Акула Гант у мій бік навіть не глянув би
та все одно він застрелився
а Шеклі старий добрий Шеклі на кого ти нас покинув!
і ось я цмулю собі свою каву
надворі співають дерева
у плазмових телеекранах плавають рибки
у рибках плаває Майкл Джексон
лускою обліплений мовби чужою лупою чужою шкірою
навпроти мене сидить якась смурна жінка
п’є мою каву курить мої сигарети
повторює всі мої рухи
наче вправний менеджер з продажів спокою
говорить зі мною моїми словами
про тих з ким особливо мені хотілося б поговорити
мені з нею добре

Так отож
мовив Пако
якого забрала ріка
світ гойдається на волосині
і ти разом з ним
тож розгойдуйся
аж до дзвону в вухах
спайдермен
на тонкій пуповині дитячих страхів
зневаживши тіло і простір
і ніяких законів
жодної силабо-тоніки
бо усе забирає ріка
ми лиш в пошуках берега
це як писати у темряві
і згасати
і знати згасаючи
що ти зірка що ти смолоскип
вірші пишуться
коли ти пливеш
і спливаєш коханням
життям
а потому
пси лизатимуть руки іншим
жінки розділятимуть ложе з чужими
і смоктатиме
пустка
там під ложечкою
там де сходяться ріки
у сонну артерію
там де сходяться всі твої сни

юний хлопчик
з губами
що наче розкушена смоква
маленький сідхартха
ще дитина уже чоловік
перед тим як віддати себе до останку
чи згадає він очі тієї
що була як ріка
омивала тягнула у вир
чи побачить він
чорні зорі в зіницях
за мить до провалля
сад на обрії
оповитий квітучою млістю
кожен пуп’янок вибуху прагне
юний хлопчик
з губами
що наче розкушена смоква
осідає росою
на темнім підпушку щоки
прослизає у сон
весь солоний
солодкий
липкий від любовного соку