Тарас Шевченко: Гайдамаки. Музыкант. Наймычка. Художник. Близнецы

Андромаха над телом Патрокла, – _ Андромаха в старогрецькiй поемi «Iлiада» – дружина троянського царевича Гектора, вбитого Ахiллом, одним з вождiв грецького вiйська, що облягло Трою. Шевченко помилково замiсть iменi Гектора поставив iм'я Патрокла – друга Ахiлла.

Овидиево превращение – _ жартiвливий натяк на поета Овiдiя Назона (43 р. до н. е.– 17 р. н. е.) i його твiр «Метаморфози», де розповiдаються мiфи про чародiйнi перетворення людей.

Айвазовський Iван Костянтинович (1817–1900) – росiйський художник-маринiст.

Как тени у Харонова перевоза… – Харон – в античнiй мiфологiї перевiзник тiней померлих в загробне царство через пiдземну рiчку Стiкс.

Лелевель Iоахiм (1786–1861) – польський iсторик, активний учасник польського повстання 1830–1831 pp.

Вашiнгтон Iрвiнг (1783–1859) – американський письменник, автор книжки «Iсторiя життя i мандрiвок Христофора Колумба».

«Афiнський вечiр» – малюнок Брюллова, зображує Елладу (Стародавню Грецiю) V ст. до н. е. та її культурний центр – Афiни. Парфенон – храм богинi Афiни Паллади в Афiнськiй фортецi; Фiдiй (поч. V ст. до н. е. – бл. 432 або. 431 р. до н. е.) – давньогрецький скульптор, який робив статуї iз золота i срiбла. З цим малюнком Шевченко зiставляє «Афiнську школу» фреску Рафаеля у Ватiканi.

Перiкл i Аспазiя. – Перiкл – видатний державний дiяч стародавнiх Афiн (V ст. до н. е.). Аспазiя – його дружина, що вiдзначалася своїм розумом i красою.

Ксантiппа – iм'я сварливої дружини фiлософа Сократа.

«Гугеноти» – опера Джакомо Мейєрбера.

Йдеться про незакiнчену картину Брюллова на iсторичну тему облога мiста Пскова польсько-литовськими вiйськами Стефана Баторiя в 1581–1582 pp.

«Кларисса» – роман в листах англiйського письменника XVIII ст. Самуеля Рiчардсона (1689–1761).

Грьоз Жан-Батiст (1725–1805) – французький художник.

Геба – в античнiй мiфологiї богиня молодостi i краси, прислужниця старших богiв.

Тучегонитель – античний бог грому й блискавки (у грекiв – Зевс, у римлян – Юпiтер).

«Робiнзон Крузо» – роман англiйського письменника Данiєля Дефо (1661–1731).

Араго Жак (1790–1855) i Дюмон-Дюрвiль (1790–1842) – французькi мандрiвники, що залишили описи своїх кругосвiтнiх подорожей.

Плутарх (бл. 46-126) – старогрецький письменник, автор бiографiй видатних грецьких i римських дiячiв.

Бахус – в античнiй мiфологiї бог вина i виноробства.

Остроградський Михайло Васильович (1801–1862) – росiйський математик.

Верне Орас (1789–1863) – художник-баталiст; Гюден Теодор (1802–1880) – маринiст; Штейбен Шарль (1788–1856) – автор картин на iсторичнi теми.

Аполлон и девять его сестриц. Аполлон – бог сонця, покровитель поетiв i взагалi дiячiв мистецтва. Сестрами його Шевченко називає муз, яких стародавнi греки вважали покровительками окремих мистецтв i наук.

Вечный Город – Рим.

Дюпатi Шарль (1746–1788) – французький письменник, автор «Листiв про Iталiю» (1785).

Пiранезi Джованнi-Баттiста (1720–1778) – iталiйський гравер, художник та архiтектор, автор гравюр, в яких зобразив пам'ятники Стародавнього Риму.

Iванов Олександр Андрiйович (1806–1858) – росiйський художник, що довго працював в Iталiї над картиною «Явлення Христа народу».

Понтiйськi болота – болота навколо Рима.

Колiзей – величезний цирк у стародавньому Римi (на 80 тис. глядачiв).

Иосиф толкует сны… – традицiйний академiчний сюжет про легендарного бiблiйного Иосифа в темницi, який вдало пояснює сни двох ув'язнених разом з ним царедворцiв єгипетського фараона (царя) придворного виночерпiя i придворного хлiбодара. Картину на цю тему 1827 р. створив О. А. Iванов.

«Метафiзик» – байка Iвана Iвановича Хемнiцера (1745–1784), яка висмiює любителiв пофiлософствувати з усякого приводу.

Мiцкевич Адам (1798–1855) – польський поет, автор «Пана Тадеуша» та iнших творiв.

«Leonard Demski, mort, anno 18…» (лат.) – помер року 18…

Лiбельт Кароль (1807–1875) – польський фiлософ-iдвалiст i теоретик мистецтва, лiберально-буржуазний дiяч.