Тарас Шевченко: Гайдамаки. Музыкант. Наймычка. Художник. Близнецы

На набережнiй Неви в Петербурзi, бiля Академiї мистецтв, поставленi були 1834 р. два кам'янi сфiнкси, привезенi з Єгипту.

«Дети, овсяный кисель на столе…» – початок вiрша нiмецького поета Гебеля «Вiвсяний кисiль» у перекладi В. А. Жуковського.

Всемирная столица, увенчанная куполом Буонарроти. – Рим, куди в той час посилали для удосконалення кращих учнiв Академiї мистецтв пiсля закiнчення ними курсу. Купол Буонарротi – купол собору Петра в Римi, побудований за проектом Мiкеланджело Буонарротi.

Михайлов Григорiй Карпович (1814–1867) – художник, учень К. Брюллова, товариш Т. Шевченка.

Тут, очевидно, йдеться про картину французького художника Нiкола Пуссена (1594–1665) «Зняття з хреста», що зберiгається в Ермiтажi.

Просто суздольщина – в розумiннi: грубий ремiсницький вирiб (в м. Суздалi працювали ремiсники iконописцi).

Мартiн Джон (1789–1854) – англiйський художник.

Гревiдон П'єр (1776–1860) – французьский художник i лiтограф.

Смiрдiн Олександр Пилипович (1795–1857) – видавець i книготорговець.

Мiшо Жозеф-Франсуа (1767–1839) – французький iсторик.

Петро Пустинник – чернець, якому приписують органiзацiю першого хрестового походу (походу європейських феодалiв на Схiд для завоювання в арабiв Палестини).

Брянський Якiв Григорович (1790–1853) – росiйський актор.

Каратигiн Василь Андрiйович (1802–1853) – росiйський актор.

«Тридцять рокiв, або Життя картяра» – п'єса французького драматурга i романiста Вiктора Дюканжа (1783–1833).

Елькан Олександр Львович (у Т. Г. Шевченка помилково Лев Олександрович) (1819–1869) – театральний критик i фейлетонiст. «Вездесущего» i «всесведущего» Елькана Шевченко не раз згадує i в «Щоденнику», i в листах до знайомих та друзiв, ставлячись до нього iронiчно.

«Зачарований будинок» – п'єса нiмецького драматурга Й. Ауфенберга (1798–1857).

Брати Чернецови – Григорiй (1801–1865) i Никанор (1804–1879) – художники-пейзажисти i побутописцi.

«Роберт», «Фенелла» – йдеться про опери французьких композиторiв Джакомо Мейєрбера (1791–1864) «Роберт-диявол» i Данiеля Обера (1782–1871) – «Фенелла».

Деларош Поль (1797–1856) – французький художник.

Тарновськi – сiм'я українських помiщикiв.

Бем Франц (1788–1846) – росiйський скрипаль-вiртуоз, австрiєць за походженням.

Кастор i Поллукс – в античнiй мiфологiї брати-близнюки, сини Зевса; iмена, що стали уособленням вiрної дружби.

Соколов Петро Федорович (1791–1848) – росiйський художник, вiдомий своїми акварельними портретами.

Гау Володимир Iванович (1816–1895) – живописець-акварелiст.

Гiббон Эдуард (1737–1794) – англiйський iсторик, автор шеститомної працi «Iсторiя занепаду i руйнування Римської iмперiї».

Клiко – французьке вино.

«Квентiн Дорвард» – роман англiйського письменника Вальтера Скотта (1771–1832).

Кiпренський Орест Адамович (1782–1836) – росiйський художник-портретист. Намальований ним 1827 р. портрет О. Пушкiна знаходиться зараз у Третьяковськiй галереї в Москвi.

Даль Володимир Iванович (1801–1872) – росiйський письменник, мовознавець, фольклорист, автор вiдомого «Толкового словаря живого великорусского языка»

Кольман Карл Iванович (1786–1846) – росiйський художник-акварелiст, що змальовував мiськi вуличнi сцени i селянський побут.

Мусiн-Пушкiн – Брюс Василь Валентинович (1775–1836) – один iз засновникiв Товариства заохочення художникiв.

Голiцин Олександр Миколайович – князь, мiнiстр епохи Олександра I i Миколи I.

Рамазанов Микола Олександрович (1817–1867) i Ставассер Петро Андрiйович (1816–1850) – художники-скульптори.

Куторга Степан Семенович (1805–1861) – професор зоологiї Петербурзького унiверситету.

Поль Шарль де Кок (1794–1871) – французький письменник-романiст.

«Векфiльдський священик» – сентиментально-моралiстичний роман англiйського письменника Олiвера Голдсмiта (1728–1774).

Пiнеттi – фокусник-iлюзiонiст.