Тарас Шевченко: Гайдамаки. Музыкант. Наймычка. Художник. Близнецы

«Xiтана» – «Циганка», назва балету.

Пальмiра – столиця стародавнього царства в Сiрiї. В 20-З0 х роках XIX ст. поети i прозаїки нерiдко називали росiйську столицю Петербург Пiвнiчною Пальмiрою.

Болезнь св. Витта – _ нервове посмикування тiла.

Губер Едуард Iванович (1814–1847) – поет, перший перекладач трагедiї Гете «Фауст» на росiйську мову.

Меркурiй – у староримськiй мiфологiї бог, який провiщає волю верховного бога Юпiтера; тут це iм'я вжито у значеннi посланець.

Барбаризм – варварство.

Я показал ему маску Лаокоона… и следок Микеланджело… – _ Йдеться про малюнок голови Лаокоона з античної скульптурної групи, що зображає жерця Лаокоона i двох його синiв, яких душать змiї, та гiпсовий злiпок iз ступнi фiгури, вирiзьбленої Мiкеланджело.

Терпсiхора – в античнiй мiфологiї муза, покровителька мистецтва танцiв.

Стофатто – м'ясне блюдо (штуфат).

Лакрима-крiстi – iталiйське червоне вино.

Плафон – розписана стеля.

Dа саро (iтал.) – _ спочатку, знову, бiс.

Антiной – вродливий юнак, що, як втiлення чоловiчої краси, часто зображувався античними скульпторами.

Люцiй Вер – спiвправитель римського iмператора Марка Аврелiя (II ст.).

Канова Антонiо (1757–1822) – iталiйський скульптор.

Бельведерский торс – частина статуї, яка зображувала Геркулеса, що вiдпочиває.

«Страшний суд» – велика фреска (стiнна картина) Мiкеланджело в однiй з церков Рима.

Рафаель Сантi (1483–1520) – iталiйський художник епохи Вiдродження, який, крiм картин на полотнi, створив ще ряд стiнних картин (фресок) у Ватiканi, палацi римських пап.

Рисунок Германика и танцующего фавна – рисунок з гiпсових копiй античних статуй, якi зображують римського полководця Германiка (I ст.) i фавна (лiсовика i польовика).

Свинья в торжевских туфлях – помiщик Шевченка П. В. Енгельгардт у туфлях, якi тодi робили в мiстi Торжку, що славилося сап'яновими та оксамитовими виробами.

Озеров Владислав Олександрович (1769–1816) – росiйський письменник.

Гiлiс Джон (1747–1836) – англiйський iсторик.

Аглицкий клуб – клуб, при якому були зали для гри в карти.

Мокрицький Аполлон Миколайович (1810–1870) – художник, товариш Шевченка.

Клодт Петро Карлович (1805–1867) – скульптор, професор Академiї мистецтв, вiдомий статуями коней на Анiчковому мосту в Ленiнградi та iн. творами.

Зауервейд Олександр Iванович (1783–1844) – художник-баталiст, професор Академiї мистецтв.

Басiн Петро Васильович (1793–1877 – художник, професор Академiї мистецтв.

…статую повешенного Аполлоном Мидаса. – Йдеться, очевидно, про персонажа давньогрецького мiфа – Мiдаса, який, навчившись грати на флейтi, викликав на змагання бога музики Аполлона, але був переможений ним i повiшений.

Петровський Петро Степанович (1814–1842) – художник, учень Брюллова, товариш Шевченка по Академiї мистецтв.

Дюме, Сен-Жорж – прiзвища вiдомих у Петербурзi 30-х рокiв рестораторiв.

Фокс – петербурзький виноторговець.

Джаксон, медок – вина.

Корнелiус Петер (1783–1867) – нiмецький художник т. зв. «назарейськоi школи», що об'єднувала прибiчникiв вiдродження середньовiчного релiгiйного мистецтва.

Гесс Петер (1792–1871) – нiмецький художник, баталiст i жанрист.

Кленц, Валгалла, Пинакотека и вообще Мюнхен… – Мова йде про т. зв. «мюнхенську школу» нiмецького мистецтва XIX ст. Кленце Лео (1784–1864) – архiтектор, автор проекту будинку Ермiтажу; на замовлення баварського короля Людвiга I спорудив на березi Дунаю, поблизу Регенсбурга, Валгаллу круглий будинок з мармуру у виглядi храму (Валгаллою у старонiмецькiй мiфологiї називається мiсце, де пiсля смертi нiбито живуть душi витязiв, що загинули з славою в бою). Пiнакотека – картинна галерея в Мюнхенi, проект якої також належить Кленце.

Дюрер Альбрехт (1471–1528) – нiмецький художник i гравер, автор теоретичних праць, з яких найбiльш вiдомi «Чотири книги про людськi пропорцiї» (1528) – «Пiдручник до вимiрювання» (або «Перспектива», про яку i згадує Шевченко).