Роберт Саттон - Мудакам тут не місце

Водії автобусів працюють в умовах численних недружніх взаємодій з автомобілістами і мають обмежений контроль над своїми мучителями. І хоча водії лише зрідка мстяться комусь із постійної черги негідників, з якими стикаються, саме усвідомлення того, що вони мають право це зробити, всемогутнє почуття контролю, має важливе значення для збереження їхнього психічного здоров’я. С’ю отримала численні нагороди за безпеку руху і мала лише кілька аварій за роки роботи водієм автобуса. Щоправда, як недавно вона написала мені, «щаслива думка про те, що ти можеш покарати мудака, давала хоч якийсь психологічний продих. І навіть цього вже було досить, щоб упоратися зі своїм гнівом».

Кінцева тактика боротьби з мудаками є ще більш ризикованою, ніж здійснення помсти, але якщо вона спрацьовує, це надзвичайно ефективно: викрити їхній блеф. Деякі деспоти бундючно ведуть жорсткі розмови, але спостерігаючи за ними протягом певного часу, ви можете зрозуміти, що вони є вівцями у вовчій шкурі (так само, як і дехто зі шкільних бешкетників, з якими я стикався в юності). Одна читачка «Гарвардського бізнес-огляду» описала мені, як вона викрила кривдника, що всіх брав «на понт»:

Я хочу додати, що ці пройдиголови зазвичай чіпляються до тих, хто не може постояти за себе. Колись я працювала у соціальній службі, де був затятий деспот, відставний армійський майор, який відзначався майстерністю три шкури дерти з тих, хто виявив хоч якусь слабкість, невпевненість або нерішучість. Він кілька разів намагався проробити це й зі мною. Одного дня, дуже розлютившись через його чергові випади, я просто подивилася на нього крижаним поглядом і сказала, що якщо він будь-коли ще розмовлятиме зі мною таким чином, я поставлю його на коліна, і мені не за те платять, щоб я терпіла наругу, образи чи будь-яке інше лайно від нього. Я ніколи більше не піддавалася його нападкам. Він уторопав мій натяк.

Ця читачка ГБО виявила багато відваги. Менш ризикована стратегія — спостерігати, що відбувається, коли інші мають мужність повстати проти місцевого мудака. Коли, як у цьому випадку, зарозумілий хам відступає, це означає, що ваші шанси на маленьку перемогу зростають, і якщо разом із пригнобленими колегами ви згуртуєтеся проти кривдника, він чи вона може змінити свою поведінку або, ще краще, залишити компанію назавжди.

Висновок: можливо, ви й здатні витримати це, та чи дійсно ви у пастці?

Якщо ви змушені працювати з мудаком або, ще гірше, з цілою купою мудаків, існують способи обмежити їхню шкоду. Ви можете захистити ваше тіло і розум за допомогою реструктурування (рефреймінгу) жорстокої поведінки як чогось, що не є вашою провиною і не зникне під дією чар, а також навчившись не зважати на тих негідників та їхню мерзенну організацію. Крім того, ви можете здобувати невеличкі перемоги: боротися в тих маленьких битвах, де ви маєте хороші шанси на виграш. Ці скромні перемоги допоможуть вам набути почуття контролю за ситуацією і просто трохи поліпшити атмосферу. І якщо ви продовжуєте поступове підривання позицій мудаків, та ще й інші колеги приєднуються до вашої боротьби, становище може значно поліпшитися для кожного в довгостроковій перспективі. Я написав цей розділ, бо багато людей через фінансові чи особисті причини дійсно потрапляють в пастку з купою мудаків, не маючи негайних шляхів для відступу. І, звісно ж, ми всі час від часу змушені стикатися з мудаками.

Однак існує також ще й інший бік цих ідей. Вони можуть забезпечити лише мінімально достатній захист (або, ще гірше, підживити ілюзію захисту) для уникнення необхідності виплутуватися з безперервних принизливих ситуацій, навіть коли вони мають варіанти відступу. Мене, між іншим, стурбувала розповідь Джеррольда у книжці «Робота» про постійну наругу, яку він терпів від Бреда, виконавчого продюсера, якому асистував. Побоююся, що вражаюча витривалість і самовладання Джеррольда були неправильно витлумачені Бредом: буцім образи і навіть фізичні нападки на підлеглих — цілком прийнятна річ, бо ж він — така багата і впливова людина, яка робить таку важливу справу. Джеррольд пожартував, що він, імовірно, працюватиме на Бреда, поки з ним не станеться нервовий зрив — сумна думка, бо звучить дуже правдиво. Гіркі наслідки полягають у тому, що коли ви схожі на Джеррольда і, можливо, досить майстерні у зниженні ваших очікувань та знаходите розраду в найменших перемогах, це може втримати вас від втечі від образливого боса чи організації з ворожою атмосферою.