В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

В судовій практиці виникають питання про можливість застосування амністії відносно осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані неосудності або обмеженої осудності.

Питання застосування амністії до неосудних може виникнути в трьох випадках:

- примусові заходи медичного характеру ще не застосовані до неосудного (стадії досудового слідства або судового слідства);

- примусові заходи медичного характеру вже застосовані (особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності);

- примусові заходи медичного характеру вже скасовані (щодо особи, яка захворіла на психічну хворобу після вчиненого злочину) [209] Музика А.А., Школа С.М. Про необхідність узагальнення судової практики з питань застосування законодавства про амністію та помилування // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 1. – С. 43. .

В першому та другому випадках амністія до цих осіб не може бути застосована, так як згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3.06.2005 р. “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”, закриття таких справ щодо неосудних осіб з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК, не допускається, оскільки згідно зі ст. 86 КК застосування амністії передбачає звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання осіб, які вчинили злочини, а неосудні до таких осіб не належать [210] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 8. .

В третьому випадку, суд одночасно зі скасуванням примусових заходів медичного характеру щодо особи, яка захворіла на психічну хворобу після вчинення злочину, а потім одужала, має вирішити питання про відновлення кримінальної справи. При цьому у випадках… наявності акта амністії справа підлягає закриттю за згоди особи, щодо якої вона розглядається (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3.06.2005 р. “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування”) [211] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 6. – С. 9. .

Така ж точка зору застосування амністії щодо неосудних існує і в теорії кримінального права [212] Музика А.А., Школа С.М. Про необхідність узагальнення судової практики з питань застосування законодавства про амністію та помилування // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 1. – С. 42-44; Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., перероб. та доповн. – К.: Юридична думка, 2007, с. 195. .

Однозначно також в теорії кримінального права та в судовій практиці вирішуються питання застосування амністії щодо обмежено осудних. Так, згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 3.06.2005 р. “Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування” обмежено осудна людина може бути звільнена від кримінальної відповідальності чи покарання або від подальшого його відбування у випадках, передбачених законом, у тому числі на підставі акта амністії [213] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. – № 12. – С. 6; Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., перероб. та доповн. – К.: Юридична думка, 2007, с. 195. .

В теорії кримінального права виникло питання про можливість чи неможливість у зв’язку з амністією замінити покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням, оскільки згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про застосування амністії в Україні” акти амністії не можуть передбачати заміну одного покарання іншим, між тим, згідно з ч. 3 ст. 86 КК така можливість передбачена. С.М. Школа вважає, що в даному випадку Кримінальний Кодекс України в ієрархії аналізованих нормативно-правових актів має більшу силу і його положення пом’якшують кримінальну відповідальність, він має зворотну дію у часі [214] Школа С.М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні, с. 107. . Не виключає такої можливості і Верховний Суд України, який в п. 11 постановлення Пленуму № 2 від 26.04.2002 р. “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким” вказав, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким щодо засудженого, покарання якому було пом’якшено згідно з актом амністії…, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись виходячи з покарання, встановленого актом амністії [215] Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, с. 182. .