В. Білоконев - Застосування амністії в Україні (судова практика). Науково-методичний посібник

Б)Для правильного встановлення розміру відбутої частини покарання необхідно встановити початок строку відбуття покарання (ст. 338 КПК), а також день коли акт про амністію набрав чинності, оскільки дія законів про амністію поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання чинності включно.

Встановлюємо розмір відбутої частини покарання :

23. 06. 2005

–

25. 05. 2002

Віднімання однієї дати від іншої починаємо з днів. Проте, оскільки з 23 днів відняти 25 днів не можливо, тоді ми останній місяць переводимо в дні. Звертаємо увагу на те, що в даному випадку останнім місяцем враховуватиме слід не червень, а травень 2005 року, оскільки в червні пройшло тільки 23 дня і цілий останній місяць, який пройшов, буде травень 2005 року в якому 31 день. Тобто:

(23+31) = 54. 05. 2005

–

25. 05. 2002

В результаті виходить, що у засудженого К. строк відбутої частини покарання становить 29 (54-25) днів 0 (05-05) місяців і 3 (2005-2002) років.

В)Строк невідбутої частини покарання встановлюється шляхом віднімання відбутої частини покарання – 3 роки 0 місяців 29 днів від призначеного судом строку покарання – 6 років (31 день 11 місяців 5 років). Встановлюємо розмір невідбутої частини покарання :

31. 11. 5

–

29. 00. 3

В результаті виходить, що у засудженого К. строк невідбутої частини покарання складає 2 (31-29) дні 11 (11-00) місяців і 2 (5-3) роки.

Г)Порівняння реального строку відбутої частини покарання – 3 роки 29 днів з строком покарання, який необхідно було відбути засудженому К., відповідно до вимог акта амністії – 3 роки, свідчить про те, що перший строк покарання є більшим в порівнянні з останнім строком покарання, вказаного в акту амністії, а тому необхідно засудженому К. скоротити на третину невідбуту частину покарання, тобто 2 роки 11 місяців 2 дні.

Для цього необхідно, по-перше визначити 1/3 частину від 2 років 11 місяців 2 днів, а по друге, відняти цю частину від невідбутої частини покарання. Ми пропонуємо суддям найбільш універсальний спосіб розрахунку, коли спочатку роки переводяться в місяці. В нашому випадку 2 роки 11 місяців 2 дні = 35 (2 х 12 + 11) місяцям 2 дням. Після цього ділимо цей строк на 3, виходить 11 місяців + 2 місяці 2 дні в залишку. Потім переводимо 2 місяці 2 дні в дні і виходить 62 дні. Ділимо цей строк на 3 і виходить 20 днів і 2 дні в залишку. Керуючись принципом гуманізму 2/3 дня прирівняємо до 1 дня. Таким чином, 1/3 частина від 2 років 11 місяців 2 днів дорівнюється 11 місяцям 21 дню.

Після цього, остаточно визначаємо скорочену частину невідбутої частини покарання, яка залишилася для відбування К.

02. 11. 2

–

21. 11. 0

Віднімання однієї дати від іншої починаємо з днів. Проте, оскільки з 2 днів відняти 21 день не можливо, а потім буде неможливо від 10 місяців відняти 11 місяців, ми останній місяць і рік переводимо відповідно в дні і в місяці. Тобто: (2+30) = 32. (10+12)= 22. 1

–

21. 11. 0

В результаті виходить, що у засудженого К. новий скорочений строк невідбутої частини покарання буде складати 11 (32-21) днів 11 (22-11) місяців і 1 (1-0) рік.

Звертаємо увагу суддів на те, що згідно статті 11 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 р., а також ст. 12 Закону України “Про амністію” від 11 липня 2003 р., особам, яким скорочується невідбута частина покарання, визначення нового строку покарання обчислюється з дня набрання чинності цими Законами.

При амністуванні осіб шляхом скорочення невідбутої частини покарання суди допускають два види типових помилок:

1) неправильно обчислюють строк невідбутої частини покарання. Так, наприклад відбуту частину покарання встановлюють не на день набрання чинності акта амністії, а на день судового розгляду питання про застосування амністії і з цього ж дня обчислюють початок нового строку покарання, замість обчислення нового строку з дня набрання чинності закону про амністію;

2) плутають строк невідбутої частини покарання з іспитовим строком, який встановлюється, наприклад при звільненні від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК). Питання застосування амністії до осіб, яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, при умові, що вони повинні відбути певний строк основного покарання, може бути позитивним, якщо ці особи знаходилися під вартою і цей строк є не меншим половини (третини) призначеного основного покарання. Сплив іспитового строку на половину (третину) не може бути підставою для застосування амністії, оскільки цей строк не відноситься до строку покарання і призначений для того, щоб засуджений протягом його довів своє виправлення.