В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Приклад перший:Вироком районного суду від 29.04.2004 р. С. і Ж… раніше судимі за умисні злочини, — були засуджені за ч. 3 ст. 289 КК на 10 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК остаточно призначено їм покарання у виді 11 років позбавлення волі. Апеляційний суд вирок місцевого суду змінив: із застосуванням ст. 69 КК призначив С. покарання — 4 роки позбавлення волі, а Ж. — 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Верховний Суд України, задовольняючи подання прокурора про безпідставність застосування апеляційним судом ст. 69 КК, зокрема відзначив, що згідно з вимогами ст. 69 КК суд може призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено законом, за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також з урахуванням особи винного.Апеляційний суд, зокрема не взяв до уваги, що С. і Ж . раніше були засуджені за вчинення умисних корисливих злочинів, повністю не відбули покарання і вчинили новий умисний тяжкий злочин, а це свідчить про те, що вони не стали на путь виправлення [195];

Приклад другий:Вироком районного суду від 11.08.2006 р. Д., раніше тричі судимого, — був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК на 240 годин громадських робіт. Верховний Суд України, задовольняючи подання прокурора про безпідставність застосування ст. 69 КК, зокрема відзначив, що, застосувавши правила ст. 69 КК при призначенні Д. покарання, суд належним чином не врахував характеризуючи його особу дані. Зокрема те, що Д. вчинив злочин у стані алкогольного сп’яніння, раніше був тричі судимий за корисливі та насильницькі злочини до покарання у виді позбавлення волі та до якого застосовувалися звільнення від покарання з випробуванням та умовно-достроково звільнення, але останній на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин [196].

Наявність судимості у особи може бути також підставою для призначення більш суворого покарання у порівнянні з особами, які не мають судимості.

Приклад:Вироком районного суду від 07.02.2007 р. В., раніше судимого: 1) 22.12.1994 р. за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140 КК на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 2) 18.11.1997 р. за ч. 3 ст. 140 КК на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; 3) 23.07.2002 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 4) 24.05.2006 р. за ч. 3 ст. 185 КК на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, - було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК на 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років і на підставі ч. 4 ст. 70 КК остаточно призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду вирок був змінений і В. було призначено покарання за ч. 2 ст. 309 КК — 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК — 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК та ч. 4 ст. 70 КК В. було остаточно призначене покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. Верховний Суд України, задовольняючи подання прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання даних про його особу, зокрема відзначив, що при постановленні вироку судом не було враховано дані про особу винного, а саме те, що В. не зробив належних висновків внаслідок відбутих раніше покарань за скоєння аналогічних злочинів. Суд на порушення ч. 1 ст. 67 КК не прийняв до уваги, що рецидив злочину є обставиною, яка обтяжує покарання для останнього. Також судом при винесенні вироку неправильно застосовано кримінальний закон, а саме: при призначенні покарання В. застосовано принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а не принцип часткового складання призначених покарань, що відповідає особі винного й обставинам, що пом’якшують і обтяжують покарання [197].

Ми згодні з рішенням Верховного Суду України, але з урахуванням обмежень, передбачених ч. 4 ст. 67 КК, про те, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може це раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Із матеріалів справи убачається, що В. злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК, вчинив «повторно», тобто ця кваліфікована ознака злочину не може ще раз бути врахована як така, що обтяжує покарання, а тому обставина, яка обтяжує покарання, «рецидив злочинів» повинна, з нашої точки зору, повинен бути уточненим і мати наступний вигляд, — «вчинення особою нового умисного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, яка має судимість за умисні корисливі злочини».