Ми не можемо погодитись з такою аргументацією Є.О. Письменського, «оскільки при вчиненні злочину судимою і не судимою особою настають різні правові наслідки, передбачені законом. Коли судимість погашена чи знята, повертається принцип рівності громадян перед законом» [177], а не отримання нічим не виправданих пільг.
Питання відображення погашеної чи знятої судимості у вступній частині вироку суду.
Звертаємо увагу суддів також і на те, що не можна у вироках вказувати про погашену або зняту судимість осіб, які засуджуються за вчинення нових злочинів. В зв’язку з цим, Верховний Суд України в п. 14 постанови Пленуму від 29 грудня 1990 р. № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» звернув зокрема увагу суддів на те, що до відомостей про особу підсудного, які мають значення для справи і які належить зазначати у вступній частині вироку, крім тих, що прямо передбачені у ст. 333 КПК, належать й такі: дані про не погашену і не зняту судимість. Дані про зняту чи погашену судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку [178].
Пізніше Верховний Суд України в п. 3 постанови Пленуму від 26 грудня 2003 р. № 16 “Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості” відзначив, якщо попередня судимість погашена, суди повинні зазначити у вироку, що особа не має судимості, з посиланням на відповідні норми КК 1960 р. чи КК 2001 р. залежно від того, за яким законом вирішено це питання” [179]. Аналіз розглянутих місцевими судами кримінальних справ, свідчить про те, що це сама поширена судова помилка, яка пов’язана з інститутом судимості. Приведемо тільки декілька прикладів із чисельної судової практики [180].
Приклад перший:Вироком апеляційного суду від 23.06.2006 р. В. і Н., не судимі згідно ст. 89 КК, були засуджені за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК на 14 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК на 10 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК остаточно призначено їм покарання у виді 14 років позбавлення волі. У касаційному поданні прокурор просив вирок змінити, зокрема виключивши з нього як зайві посилання на те, що вони мають судимість. Верховний Суд України, задовольняючи частково подання прокурора про виключення з вироку посилання суду на судимість В. та Н. при призначенні покарання відзначив, що згідно ст. 89 КК такими, що не мають судимості визнаються особи, засуджені відповідно до ст. 75 КК, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять іншого злочину. В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що В. та Н., які були засуджені із застосуванням ст. 75 КК, в період іспитового строку вчинили інший злочин і що рішення про їх звільнення від відбування покарання з випробуванням було скасовано з інших підстав. При таких обставинах колегія суддів вважає обґрунтованим доводи касаційного подання про необхідність виключення з вироку вказівки про наявність у В. та Н. судимостей за вироками, відповідно, від 25.01.2005 р. та від 07.06.2004 р. [181].
Приклад другий:Вироком місцевого суду від 24.07.1995 р. Ш. засуджено за ч. 1 ст. 117 та ч. 2 ст. 118 КК 1960 р. Верховний Суд України змінюючи вирок суду, відзначив, що за змістом ст. 333 КПК та відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 14 постанови від 29.06.1990 р. № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», дані про зняту чи погашену судимість не повинні заноситися до вступної частини вироку. Із матеріалів справи вбачається, що Ш. вчинив нові злочини 04.08.1994 р., а строк погашення за попередні злочини закінчився 23.01.1993 р., тобто відповідно до ст. 55 КК він вчинив нові злочини будучи вже не судимим. В зв’язку з цим, судова колегія виключила із вступної частини вироку вказівку про наявність у Ш. судимостей [182].
В теорії кримінального права і по цьому питанню існують протилежні точки зору. Більшість вчених вважають недопустимим вказувати у вироку відомості про погашену або зняту судимість.
Так, Кирись Б.О. визнає неправильною практику коли в офіційних документах наводяться дані про погашену або зняту судимість особи, оскільки припинення судимості анулює усі правові наслідки останньої, в тому числі і правомірність її указування [183]. Таку ж точку зору займає і А.О. Расюк, яка вважає неприпустимим наводити у вироку якісь застереження, на кшталт: обвинувачений був судимий (з перерахуванням статей обвинувачення), однак судимість погашена (чи знята) [184].
Читать дальше