В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

На нашу думку, позиція Є.О. Письменського насамперед є суперечливою і мало обґрунтованою. З одного боку, «піддаються забуттю всі правові наслідки злочину», а з іншого боку, ми не забуваємо «сам факт його вчинення», а тому в деяких «випадках», цей факт буде мати для особи негативні правові наслідки, незалежно від того, що судимість знята або погашена.

Б) На наш погляд, важко погодитися також із тим, що у разі вчинення особою нового злочину погашена або знята судимість може бути врахована при призначенні тому покарання, як дані, що характеризують особу винного, оскільки така позиція не суперечить вимогам ст. 65 КК та і інших статей цього Кодексу.

По перше, у ст. 65 КК мова йде тільки про те, що суд призначає покарання… враховуючи, зокрема особу винного. Питання враховувати чи не враховувати погашену або зняту судимість при призначенні покарання, як дані, що характеризують особу винного, це питання тлумачення цієї статті не ізольовано, а в сукупності з іншими статтями КК.

По друге, позиція суду про те, що це не суперечить і «іншим статтям цього Кодексу», на наш погляд, не відповідає дійсності. Так, аналіз ч. 2 ст. 88 КК свідчить про те, що тільки наявність судимостімає правове значення у разі вчинення нового закону [161] На наш погляд, саме відсутність такої кримінально-правової норми у Кримінальному кодексі України 1960 р., а також у Кримінальних кодексах інших радянських республік, дозволяло деяким вченим стверджувати про те, що погашені чи зняті судимості можуть бути враховані в «плані характеристики особистості винного». При цьому вони посилалися на практику Верховного Суду БРСР, де такі судимості розглядалися в якості негативних ознак його особистості, які свідчили про стійку антисоціальну орієнтацію особи. З їх точки зору, погашені або знятті судимості могли посилювати відповідальність винного як обставина, що негативно його характеризує і враховуватися на підставі ст. 36 КК БРСР (ст. 39 КК 1960 р. — В.Б.), а не п. 1 ст. 38 КК БРСР (п. 1 ст. 41 КК 1960 р. — В.Б.) (Див.: Горелик И.И., Тишкевич И.С. Вопросы уголовного права (Общей части) в практике Верховного Суда БССР. — Минск, 1973. — С. 183. Тому не випадково в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду СРСР № 3 від 29 червня 1979 р. «Про практику застосування судами загальних засад призначення покарання» зазначалося, що знята або погашена судимість підлягає врахуванню при призначенні покарання, тому що стосується характеристики особи винного, а не обтяжуючих обставин (Див. Сборник постановлений Пленумов Верховного Суда Российской Федерации (СССР, РСФСР) по уголовным делам. — М.: Проспект, 2000. — С. 31). . Крім того, ч. 3 ст. 3 КК передбачено, що злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідкивизначаються тільки цим Кодексом.

Звідси можна зробити висновок про те, що відсутність судимості не може спричиняти ні яких негативних кримінально-правових наслідків до особи, у тому числі не можливо враховувати погашену або зняту судимість при призначенні тому покарання, як дані, що характеризують особу винного.

Між тим, слід відзначити, що немає єдиної точки зору і по цьому питанню серед вчених України.

Так, В.О. Навроцький звертає увагу на те, що врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у т. ч. і при характеристиці особи, суперечить суті інституту припинення судимості і є неприпустимим [162] Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннон, 2001. — С. 207. . На неприпустимість враховувати погашену судимість при призначенні покарання, звертає увагу і В.В. Голіна [163] Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 102. . Таку точку зору займає і Ю.В. Баулін, який в передмові до монографії В.В. Голіни відзначив, що така позиція автора має право на існування і може бути підтримана [164] Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 5. .

Однак Є.О. Письменський зазначає, що до уваги мають братися всі злочини незалежно від погашення або зняття судимості. Факт засудження особи в минулому повинен враховуватися судом як обставини, що характеризують особу винного. Наприклад, особа вчинила п’ять злочинів судимість за кожне з яких було анульовано, після чого вона скоює шосте. Розглядаючи кримінальну справу за фактом такого злочину, суд дійсно не може враховувати погашену або зняту судимість як обставину, що обтяжує відповідальність. Однак у будь-якому разі минула кримінальна діяльність особи може не братися до уваги формально, тому що наявність зазначених судимостей обов’язково буде здійснювати вплив на правосвідомість суддів. Імовірно, це відбувається небезпідставно [165] Письменський Є.О. Інститут судимості в кримінальному праві України. — Дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. — Луганськ, 2008. — С. 84–86. .