В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Ми не можемо погодитися, як з точкою зору Є.О. Письменського по цьому питання, так і з його аргументацією. У зв’язку з цим, у мене як у судді виникає тільки одне питання, як співвіднести «загальні засади призначення покарання» з тим, що суддя «формально не бере до уваги минулу кримінальну діяльність особи» але «наявність зазначених судимостей обов’язково вплине на його правосвідомість» при призначені покарання особи? Наш погляд, якщо суддя не може об’яснити, чому за конкретний злочин він призначив особі конкретний вид та розмір покарання, то такий суддя не повинен здійснювати правосуддя.

Між тим, ми усвідомлюємо складність цієї проблеми і звертаємо увагу на те, що вона вимагає більш детальних глибоких комплексних (системних) досліджень, оскільки має не тільки правові, а також соціальні і психологічні аспекти [166] Слід відзначити, що автор помилявся, коли стверджував, що «не може бути застосована амністія до осіб, які раніше були судимі за умисні злочини, але судимість була погашена або знята згідно Закону, оскільки цю категорію осіб не можна віднести до засуджених вперше за умисні злочини» (Див.: Білоконев В.М. Застосування амністії в Україні (судова практика). — Запоріжжя, 2009. — С. 32). . Так, нами по цьому питанню були опитані вісімнадцять суддів Запорізької області. Чотирнадцять з них (78 %) підтримують точку зору про те, що погашена або знята судимість може бути врахована при призначенні покарання як ознака, що характеризує особу винного. З їх точки зору, не можуть бути призначені однакові покарання, при інших рівних умовах, двом особам, які вчинили «квартирну крадіжку» (ч. 3 ст. 185 КК), якщо один із них вчинив злочин дійсно вперше, а другий має погашені три судимості за «квартирні крадіжки». Останньому буде призначене більш суворе покарання, незалежно від того погашена чи не погашена у нього судимість за ці злочини.

Також по цьому питанню існують різні точки зору і в Російській Федерації.

Приклад:Обласний суд, мотивуючи призначення Д. покарання у виді смертної кари, за вчинення злочину передбаченого ст. 102 КК РФ (ч. 2 ст. 115 КК — В.Б.), зокрема відзначив, що останній раніше був неодноразово судимим. Верховний Суд РФ, змінюючи вирок суду, зокрема відзначив, що судимості Д. по вирокам від 02.01.1982 р., 19.04.1982 р. та 04.10.1986 р. відповідно до вимог ст. 86 КК РФ є погашеними, що анулює всі правові наслідки, пов’язанні з судимістю, а тому суд не мав право посилатися у вироку на ці обставини [167] Судебная практика к Уголовному кодексу Российской Федерации. — М.: Спарк, 2001. — С. 351–352. .

Однак, деякі російські юристи, зокрема російський суддя (заступник голови Новгородського обласного суду) М.Н. Становський у своїй монографії, присвяченої призначенню покарань, відзначає, що якщо судимість у особи за попередні злочини погашена, то вона не повинна враховуватися в правовому сенсі…Однак, з соціальної точки зору у громадян виникає сумнів, чому злочинець, який багато раз відбував покарання, але судимості у якого знятті або погашенні, знаходиться в одному ряду з особами, які вчинили злочин вперше. Безумовно, погашена або знята судимість не повинна враховуватися в якості обставин, які впливають на вид та розмір покарання. Однак, в якості характеристики особи винного вона, повинна мати певне значення. В іншому випадку, мету кримінального покарання буде важко досягнути [168] Становський М.Н. Назначение наказания. — СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 1999. — С. 166–167. .

На наш погляд, М.Н. Становський, зокрема також допускає суперечність в своїх аргументах, з одного боку він стверджує про те, що погашена або знята судимість не повинна враховуватися в якості обставин, які впливають на вид та розмір покарання, а з іншого боку стверджує про те, що вона повинна враховуватися в якості характеристики особи винного. Між тим, дані про особу винного, згідно ч. 3 ст. 60 КК РФ (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК), також враховуються судом при призначенні покарання, а це означає що вони, хочемо ми цього чи не хочемо, також впливають на вид та розмір покарання винному.

На наш погляд, ці дві протилежні точки зору можна було б усунути, переглянувши в сторону збільшення розміру строків погашення судимості, передбачених ст. 89 КК, провівши відповідні наукові дослідження по цьому питанню [169]. Судимість, як складова частина кримінальної відповідальності, є правовим засобом, за допомогою якого вирішуються, зокрема такі наступні завдання, як досягнення і закріплення мети покарання, попередження вчинення рецидиву злочинів як особою, що має судимість, так і іншими особами [170].